Читати книгу - "Фортуна на всю котушку, Ірен Карк"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
- Може, і Андрій.
- Завтра зустрінуся з ним і позбавлю від дурних думок.
- Не варто. Нехай викидає гроші на вітер собі на втіху. Та й мені спокійніше. Знову ж таки він, найімовірніше, висловить здивування і піде в глуху відмову. Він не з тих хлопців, що легко відступляться. Такі, як він, стінку лобом прошибуть, а свого доб'ються.
- Голову берегти треба. А я йому не дуже-то й потрібна.
- Це він так вирішив чи ти? Дурак, - почекавши трохи і нічого не дочекавшись, сказав він. - Це ж треба з таким захватом псувати собі життя.
-Не лізь не в свою справу.
-Як скажеш.-відповів він і почав весело насвистувати. А я не могла викинути з думок його слова. Не витримала і запитала:
-Ви з ним знайомі?
-З Громом? А він тобі не розповідав?
-Про тебе ні, сказав тільки, що ти не найкраща компанія для мене.
-Ну це він влучно сказав,-засміявся він,- жоден з нас для тебе не підходяща компанія. Різниця тільки в тому, що мені начхати на це. А він буде мучитись і псувати собі життя, засуне свої почуття поглибше і буде запевняти сам себе, що робить правильно.
-Що між вами відбувається?-не витримала я. Маршал подивився на мене, а потім притиснувся до узбіччя і зупинив машину. Вимкнув запалення і повернувся у мій бік. Від його придурковатого вигляду, який був у нього ще кілька хвилин назад, не залишилось нічого. Він дивився мені прямо в вічі і від його погляду ставало моторошно.
-Він розповідав тобі про Ганну?
-Так.-кивнула у відповвідь.
-Усе розповідав? І про дівчину, яку вона здала?
-Так,-тихо промовила, ці спогади викликали мурахи.
-Так от, вона моя сестра.
-Як так?-запитала я, точнісінько так же, як нещодавно запитав товстун.
-Звичайно. Моя молодша сестра. Ми дружили раніше з Громом. Коли це сталося, мене не було в країні. Дізнався про все, коли вже було пізно. Юлю, так її звуть, ми відправили в клініку до Англії. Я довгий час жив там і зараз часто навідуюсь. Хоча вона навіть мене не впізнає, проте вже не тремтить в моїй присутності так, як спочатку. Гром помстився усім, хто з нею цез робив. Але вбив собі в голову, що винен у всьому і не може далі спілкуватись зі мною, адже я довірив йому сестру, а він не зберіг. Дурниці. Я чудово знав Юльку. Це було її рішення і ніхто б не зміг її переконати. Але Грому плювати на це. Скільки разів я намагався йому довести, що не вважаю його винним, проте не зміг. Нещодавно я мав розмову з однією людиною, яка була в курсі тих подій. Так от, він сказав, що не всі з тих покидьків покарані. Є ще людина, яка і відправила їх по Грома. За інформацію про нього він попросив про послугу. Чим, власне, я зараз і займаюся.
-Тобі потрібні документи.-зрозуміла я.
-В точку. Ці документи дуже важливі, я не знаю що в них, але мені просто необхідно їх знайти. Тому, якщо ти знаєш де вони можуть бути, буду дуже вдячним.
-Льош, я правда не знаю. Але допоможу тобі. Я знаю щось таке, чого не всі знають, - і розповіла про те, що дізнала вдома у Соломона, подумки вигукуючи: «Господи, я що, збожеволіла? Люди мені довірились, а я тріпаю язиком.» Господь, як завжди, залишився байдужим, надавши мені можливість самій вирішувати, збожеволіла я чи ні.
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Фортуна на всю котушку, Ірен Карк», після закриття браузера.