Читати книгу - "Наодинці з собою"

найвищої з природ цієї істоти, у підпорядкуванню їй всіх інших. Наприклад, ум* людини є ознакою її розумної природи, а душа* — тваринної; отож розумова діяльність, в разі життя за природою, мала б абсолютний примат, а порухи душі, як-от жадання*, ухиляння*, устремління*, є природними остільки, оскільки не суперечать пануванню розуму, тобто не улягають пристрастям*.

Окрім її власної природи, в кожній частці Всесвіту присутня ще й спільна природа, тобто природа Цілого. Оскільки природа Всесвіту — розумна (адже він наділений всесвітнім розумом), то містить в собі й тваринну, й нечутливу природу, відповідно єднаючись із окремими природами частин Всесвіту. Єдність спільної природи і власної природи розумної істоти виявляється у виправленні* її розуму, тобто узгодження його з розумом Всесвіту; спільної природи і власної природи тварини — у спільному подихові* її душі й душі Всесвіту, а також у підкоренні її всесвітньому розумові; спільної природи й власної природи неодушевлених речей — у єдності її матерії* або єства* з єством Всесвіту, в пройманні її подихом всесвітньої душі та в підкоренні її всесвітньому розумові. Таким чином, у цілості Всесвіту кожна частина є живою й розумною: деякі з них — через власну природу, деякі — через єдність з природою Цілого. Пор. знання природи*.

пристрасть (πάθος, προσπάθεια, πεῖσις) I, 9; II, 13; III, 4; III, 6; V, 26; VII, 55; VII, 66; VIII, 13; VIII, 48; XII, 3; XII, 19; улягання, улягати (πεῖσις, πάσχω) V, 1; VI, 51; IX, 16; XII, 32

Некерований розумом* порух душі*, зумовлений хибним судженням*. За класифікацією стоїків, головними пристрастями є журба*, страх*, пожадання* і насолода*. Пристрасті вважалися не діяльністю, а пасивністю (друге значення слів «πάθος», «πεῖσις»), адже діяльним, причиновим* началом в людині є розум*. Там, де це друге значення виступає на перший план, термін перекладено як «улягання».

причина (αἰτία, τὸ αἴτιον) IV, 40; V, 8; V, 23; VI, 1; VI, 41; VI, 44; VII, 10; VIII, 3; VIII, 7; VIII, 27; IX, 1; IX, 6; IX, 29; IX, 31; IX, 37; X, 5; X, 6; X, 26; X, 38; XII, 8; XII, 10; XII, 18; XII, 36; причинове (αἰτιῶδες) IV, 21; V, 13; VII, 29; VIII, 11; IX, 25; XII, 29

Причиною всіх подій та явищ у Всесвіті* є його діяльне, або причинове, начало (на противагу до матерії*, матеріального*), тобто розум*.

провидіння, промисел, промишляти (πρόνοια, προνοέω) II, 3; II, 11; IV, 3; VI, 44; IX, 1; XII, 1; XII, 14; XII, 24

Вияв всесвітнього розуму*, який так впорядковує події та явища в загальному ланцюжку долі*, щоб привести Ціле* до якнайкращої мети і вділити належне кожній його частині.

промисел, промишляти: див. провидіння*.

простягнення, потяг, тягнутися, витягуватися (τείνω, ἐκτείνω, συντεινω, ἐπιτείνω) I, 14; III, 1; VII, 5; VIII, 57; IX, 9; XI, 12; XII, 30

Переважання відцентрового напружного* поруху душі* в одному чи кількох напрямах.

протисуспільне: див. суспільство*.

пружитися: див. потуга*.

путнє (τὸ ὁδῳ, τὸ ὁδεῦον) І, 9; III, 11; V, 14; V, 34; VI, 26

Термін поєднує образ шляху, який має довгу традицію в античній ментальності й філософії, і технічне значення «методу», «відповідної процедури», які, за вченням стоїків, є суттєвими рисами мистецтва*.

ремесло, ремісник: див. мистецтво*.

рівнонатужність: див. потуга*.

рівноплинне (εὐροῦν) II, 5; V, 9; V, 34

За одним із визначенням стоїків, «щастя — це рівноплинне життя». В контексті їхнього космологічного та фізіологічного вчення про потоки* духу* й розуму*, рівноплинність можна розуміти як незбуреність цих потоків у людині, їхню узгодженість із потоками Всесвіту* та згідний з природою* напрям.

розбір, розбирати, розбірливо (διαίρεσις, διάληψις, διαιρέω, διαλαμβανω, διαλύω, διαληπτικόν) I, 10; I, 16; II, 12; III, 11; IV, 21; VII, 29; X, 8; XII, 10; XI, 2; XI, 16; XII, 18

Розумова* дія, що полягає в розділенні уявлення* чи поняття* на частини задля істинного визнання* цілого; власне, аналіз.

розпорошення, розсипатися (σκεδασμός, διασκεδασμός, σκεδάννυμι, διασκεδάννυμι) VI, 4; VI, 10; VI, 24; VII, 32; VIII, 25; IX, 39; X, 7; X, 18; XI, 3

Вчення атомістів, зокрема епікурейців, про смерть полягає в тому, що атоми*, з яких складається душа*, втрачають зв'язок між собою і розсипаються. Взагалі, знищення кожної речі полягає в розпорошенні її атомів.

розсипатися: див. розпорошення*

розсуджувати: див. судження*

розум, глузд (λόγος) І, 8; II, 10; III, 6; III, 12; IV, 4; IV, 12; IV, 13; IV, 14; IV, 16; IV, 19; IV, 21; IV, 24; IV, 26; IV, 30; IV, 46; V, 9; V, 14; V, 27; V, 28; V, 32; VI, 1; VI, 5; VI, 13; VI, 23; VI, 24; VI, 35; VI, 50; VI, 58; VII, 8; VII, 9; VII, 10; VII, 13; VII, 24; VII, 41; VII, 53; VII, 75; VIII, 30; VIII, 32; VIII, 40; IX, 10; IX, 12; IX, 42; X, 7; X, 12; X, 31; X, 32; X, 33; XI, 1; XI, 6; XI, 9; XI, 30; XII, 31; XII, 35

Тілесний носій спільної* природи*; діяльне, причинове* начало Всесвіту*; творчий вогонь, який породжує і лаштує* все суще у Всесвіті. Через дух*, або подих*, Всесвіту творчий вогонь поширюється на всі частини Цілого*; він утримує* їх в єдності й заронює в них розумові начатки, виступаючи як насінний* розум. Там, де ці начатки розвиваються, з'являється власний розум істоти. В інших частках Всесвіту, позбавлених власного розуму (тобто в наділених тільки душею* тваринах і в нечутливих речах), творчий вогонь все ж забезпечує розумний устрій та доцільний, природний* розвиток; щодо розумних істот, то узгодженість чи неузгодженість їхнього життя з природою залежить лише від вибору, а отже — від того, чи правний* їхній розум. Все, що стається з розумною істотою поза її вибором, є її долею*, тобто урядженням розуму Цілого, а отже — природним. Значення терміну «λόγος» як принципу впорядкування й доцільності в пройнятих всесвітнім розумом* частках Цілого в перекладі подекуди передано синонімом «глузд»; цього синоніму вжито також тоді, коли він краще за «розум» відповідає українському слововжиткові. Пор. брати на розум*.

розуміння: див. вирозумілість*

розумне, розумове (λογικόν) II, 5; II, 16; III, 4; III, 6; III, 9; IV, 3; IV, 4; IV, 5; IV, 29; IV, 45; V, 6; V, 14; V, 16; V, 28; V, 29; V, 34; VI, 14; VI, 22; VI, 23; VI, 30; VI, 44; VI, 11;