Читати книгу - "Я поруч. Пам'ятай це , Елізабет Любов "

Тремтливі руки несвідомо тягнуться до землі, щоб усе зібрати, як хтось мене зупиняє:

-Що ви робите? Залиште це, потрібно бігти у сховище, – твердий погляд карих очей ковзає моїм наляканим обличчям.

- Але… - пошепки кажу я, не в змозі щось додати.

- Зараз буде приліт! Хіба ви не розумієте? – у його голосі крик та хвилювання.

Мої губи німіють, не в силах розімкнутися хоча б для одного слова. Незнайомий чоловік бере мене за руку та починає кудись вести. Я не пручаюся і від шоку починаю іти з ним. Його ходьба дедалі пришвидшується, а від цього моє дихання стає важким. Таке враження, що зараз задихнуся. Усередині я ще досі не можу усвідомити, що саме зараз відбувається.

-Я не можу більше, - зупиняюсь, відчуваючи дивне поколювання унизу живота.

- Як ви не розумієте… - обурюється, а його погляд опускається на мій живіт. – Ви вагітні, - тихо додає.

Одна мить. Вибух. І суцільна невідомість.

Я все ще при свідомості, але в цю ж хвилину відчуваю, як моє тіло зустрічається з гарячою як вогонь землею. Моя долоню опускається на заповнений маленькими камінчиками асфальт, а вуха ріжуть від звуку палаючих іскр.

Перед очима з’являється розмите полотно, і єдине, що кидається в очі – стигле червоне яблуко. І все. Я немовби поринаю у глибокий сон, все ще обіймаючи іншою долонею живіт.