Читати книгу - "Дамір, Iрина Давидова"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Але я живу в іншому районі.
— Ми їдемо до мене додому, — запросто й спокійно відповів він.
— Даміре!
Машина різко зупинилася, та так, що мене за інерцією смиконуло вперед. Добре що я була пристебнута ременем, інакше точно б головою вдарилася.
— Ти з глузду з'їхав? Ми могли потрапити в аварію!
— Ліє, дорога порожня.
— Ненормальний! — викрикнула я, а потім, здавшись, прошепотіла: — Прошу, відвези мене додому.
Дамір, відстібнувши ремінь, повернувся в кріслі й, уклавши моє обличчя в свої долоні, серйозно промовив:
— Мала, я просто хочу, щоб ти була поруч. Просто спала біля мене і все. Я не торкнуся тебе, обіцяю. Не чіпатиму, поки ти сама не захочеш, щоб я тебе тра... Щоб я зайнявся з тобою сексом, — від його голосу й слів, які він вимовив, моїм тілом пройшов дрож, і мені раптом захотілося торкнутися його губ, але я одразу ж відкинула цю думку.
— Гаразд. Але пообіцяй.
— Обіцяю. Я ж сказав, обіцяю, що не чіпатиму тебе.
Я мовчки кивнула, за що отримала ласкавий поцілунок в губи, а вже через секунду, машина рушила з місця й ми поїхали в бік будинку Даміра.
Опинившись нарешті в його великій, але затишній квартирі, я із задоволенням скинула туфлі, й полегшено зітхнула, ступаючи босими ногами по теплій підлозі.
— Втомилася? — запитав Дамір, допомагаючи зняти шубку.
— Трохи. Покажеш, де я зможу переночувати?
— Ходімо, — він узяв мене за руку і підвів до однієї з дверей, за якою була спальня, — ось тут ти будеш спати.
— Хм, вона пахне тобою, — промовила я, варто було нам опинитися всередині.
— Звичайно!
— Так, стоп. Даміре, настільки я розумію, у тебе є ще вільні кімнати, виділи мені одну, — попросила я, коли зрозуміла, що він привів мене в свою спальню.
Не встигнувши навіть зітхнути, я опинилася притиснутою до стіни його тілом, знову відчувши привабливий запах.
— Повторюю ще раз: я привіз тебе до себе, тому що страшенно хочу, щоб ти спала поруч зі мною. Через стінку ти могла й вдома спати!
— Ну, ось і відвези мене додому!
— Я хочу відчувати тебе, Ліє, — схилившись, прохрипів мені на вухо, а я важко глитнула від його близькості, але все ж знайшла в собі сили відповісти:
— Ти й так все відчуваєш. Те, що у тебе в штанях, сміливо впирається мені в стегно, — саме це мене й збентежило, адже відчувати його член, було дуже хвилююче.
Дамір мовчки дивився на мене, і я почервоніла від сорому, лаючи себе за те, що дозволила відкрити рота й вимовити це. Сам чоловік важко дихав, не відпускав мій погляд, а потім, знову нахилившись до вуха, прошепотів:
— Іди в душ, і спати. В душ, Ліє.
І я миттю вислизнула з чоловічих обіймів і одразу ж рвонула в ванну кімнату в його спальні. Зачинила двері, й притулилася до неї спиною, важко дихаючи.
— Матінко, це ж іще ніч попереду. Спільна ніч.
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Дамір, Iрина Давидова», після закриття браузера.