Читати книгу - "Секрет Світлячка, Олена Гуйда"

В одній із уцілілих кімнат на другому поверсі пекарні льєра Терстона пахло м'ятним чаєм. Тріснули, але втрималися в рамах вікна, лопнуло дзеркало. Але в іншому, цілком можна було уявити, що нічого страшного не сталося.

Мені варто було ледь не влаштувати скандал з Маелом, щоб відвести Мел від епіцентру події і дозволити їй хоч трохи прийти до тями. Годинник наполягав на тому, що це проти правил, що дівчину необхідно допитати. Я ж відчайдушно не розуміла, що він збирався з'ясувати в людини, яка не те, що говорити, думати складно не здатна. До того ж, незважаючи на її заяви, я була впевнена, що всьому є логічне пояснення.

Несподівано на мій бік встав Ерік Томаре, той самий маг з моторошними чорними очима. Але вирішальне слово все ж таки було за командиром. І ми чекали на його появу ледве стримуючись, щоб не вплутатися в суперечку знову.

Відчуваю, що після цього нормальних стосунків усередині нашого колективу мені не бачити. З Маелом так точно. Навряд чи він зможе забути цей скандал. Але начхати. Головне зараз – Мел, яка знову провалилася в якесь заціпеніння.

Добре, що чекати довелося недовго. Кірай з'явився дуже скоро, вислухав наші аргументи і дозволив нам з Мел поговорити наодинці. Правда, Ерік все ж таки повинен був нас охороняти. Навіть незважаючи на те, що Мелані ледве могла ходити, а втекти в принципі була не здатна.

Але чи мені ще вимагати більшого?

– Я не розумію, що трапилося, – хлюпаючи носом і смикаючи хустку, плутано намагалася пояснити те, що сталося моя подруга, старанно уникаючи дивитися в тріснуте дзеркало.

Воно її настільки вибивало з колії, що довелося накинути на нього покривало, щоб не ятрити свіжу рану. І тільки після цього я наблизилася і присіла на край ліжка поряд з нею.

– Розкажи, що сталося. Тільки факти, – веліла я, сунувши їй у руки кухоль з чаєм. – Так буде простіше відтворити картину події. Весь день із самого «прокинулася, вмилася і…»

Мелані схлипнула, судорожно зітхнула, зробила ковток ще досить гарячого чаю, але якщо й обпеклася, то ніяк цього не показала, прикрила очі й почала розповідь.

– Все якось дивно. Наче було не зі мною цілий день. Вранці я була в академії на заняттях. Знову зчепилася з Етклонером, – перераховувала вона, намагаючись справді сухо викласти факти. – Ми сьогодні отримали листи для розподілу, і він вимагав, щоб я записалася до їхньої підгрупи. Не знаю навіщо, він мене терпіти не може, але наполягав. Я відмовилася. Після пари мені стало трохи погано. Я вирушила до цілителя. Льєр Петренс оглянув мене, сказав, що все через жіночі нездужання і нерви. Виписав мені настоянку, навіть не впливав магією. Я прийняла настоянку та пішла додому.

Мел перевела подих, зробила ковток чаю. Вона помовчала, я не підганяла її.

– Батько залишив на мене пекарню. Звелів стояти за прилавком, коли мені стало краще. І пішов на ринок з мамою, – Мелані замовкла, явно намагаючись упоратися з емоціями. – Добре, що пішли, виходить. І… далі я не розумію, що сталося…

Руки Мелані затремтіли, вона розплескала чай, і я обережно забрала кухоль і відставила на тумбочку.

– Мел, я не вірю, що ти могла зробити навмисне щось настільки жахливе, – заговорила я жорстко. – Дуже давно і добре тебе знаю, щоб не вірити в те, що ти на таке здатна. Ти взагалі, колись хоч знала, що існують такі звірі, як шайри? – вона хитнула головою, і я продовжила. – Але! Бойові імперські маги – скептики. Вони вимагають, якщо не доказів невинності, то хоч обґрунтувань. Або ти вирушиш до суду. Тебе допитуватимуть ментали. І тоді не важливо буде вже – винна ти чи ні. На тебе чекає життя каліки. Будеш як Мартін, якого при собі тримає льєр Петренс – трьох слів не зможеш зв'язати. Тому дай мені щось, з чим я зможу прийти до начальства і сказати: Мелані невинна!

– А якщо винна? – скрикнула Мел, схопившись з ліжка і заметавшись по кімнаті. – Якщо все це я?

– І це теж аргументуй.

– Я розуміла, що роблю, – буквально вигукнула Мел, і сіла просто на підлогу, там, де стояла, обняла коліна та заплакала.

Добре, що заплакала. Зі сльозами піде й напруга. Значить, проходить шок, прокидаються людські почуття. Коли людина знову здатна щиро засміятися або заплакати, то вона одужує.

– Докладніше, – буквально наказувала я, дивлячись на подругу, але не дозволяючи собі піддатися жалості та припинити цей допит.

– У мене… наче… щось вселилося, – схлипуючи заговорила вона. – Наче мною опанувала чужа воля. Я розуміла все, але не могла нічого з цим зробити... боги... це жахливе почуття. А якби цей хтось захотів убити моїх батьків? Це кошмар.

У мене мурашки пройшли шкірою після її слів. Це звучало так жахливо. Уявити страшно, що їй довелося пережити. І що хтось ось так може взяти під контроль будь-кого. Хто?

Боги… Жителям цієї вулички дуже пощастило, що шайра була надто молодою. Інакше вона точно наробила б горя. Але якби льєр та льєра Терстон були вдома, то, можливо, цього не сталося б. Той, хто взяв під контроль свідомість, Мел знав, що ніхто йому не завадить здійснити задумане. І діяв. Чи це означає, що він десь поруч і слідкує за нею?

– Ти не звертала увагу, хтось ще був поряд з тобою тоді? Може, на вулиці, чи в пекарні? Може спілкувався з тобою або торкався. Так зазвичай діють ментали.