Читати книгу - "Лисичка , Тіна Вітовт"

Сукню я собі обрала смарагдового кольору, він гарно підкреслює мої очі, тканина надзвичайно легка та приємна на дотик спокусливо переливається при кожному моєму русі. Спереду доволі закрита з вирізом човник щільно обрамляла мій стан, зате позаду спинка була з майже прозорого мережива, павутинки. Спідниця від талії до підлоги розширювалася, а при ходьбі у кокетливому розрізі з'являлася ніжка, привертаючи увагу. Босоніжки та сумочку вибрала кольору айворі.

Плаття було без рукавів. І тут постало питання про прикраси, якщо з кулоном та сережками крапельками зі смарагдами я була впевнена, то з браслетом не знала, що робити. Звичайно можна було відразу показати татуювання, але це не входило в мої плани, хотілося трішечки потягнути інтригу. Для чого? Сама ще не знаю. Можливо і для того, щоб подражнити Дана. Вирішено вдягаю браслет із білого золота як і всі мої прикраси, так буде краще.

Макіяж в нюдових тонах, складну зачіску вирішила не робити, залишила спадати хвилями на плечі. Покрутилася біля дзеркала, і задоволена собою пішла з кімнати.

У вітальні вже чекав Дан у стильному чорному костюмі, явно пошитим для нього на замовлення, я аж замилувалася, який же він красень, мій красень. Все ж таки я закохалася по самі вуха в нього, питається чому він раніше не робив рішучих дій. Скільки можна було неприємностей оминути.

Дан зустрів мене захопленим поглядом, подав руку, а коли я подала свою у відповідь, притягнув до себе для поцілунку.

- Ти, сьогодні надзвичайно чарівна, - сказав спокусливо на вушко, - я вже починаю ревнувати.

- Ти, також красень, - посміхнулася у відповідь.

- Не передумала? Можливо давай відразу з'явимося як пара? - вкотре я чула це питання.

- Ні, з'явимося ми втрьох з Вікою, як щасливе сімейство, всеодно мене ніхто не знає, ким я вам приходжусь.

- Мої всі рідні знають, - заперечив, - і будуть, також присутні.

- Тоді не станеться нічого страшного, якщо ти з'явишся під одну руку із сестрою, а під другу зі мною, просто на деякий час здобудемо інтригу, хто ж я така.

- Моя кохана лисичка, ось хто ти, - знову поцілував.

- Так, досить там воркувати, - Віка спустилася, - які ви гарнюні, і я гарнюня біля вас, ви ж мене не залишите саму?

- Звичайно, що ні, як ми можемо, я ніколи не залишу свою улюблену сестричку-лисичку, - підтвердив Дан, - ну що ж дами йдемо, Алекс з Лікою нас вже будуть очікувати на місці.

Ми прибули до замку, який віддалено мені нагадує Чернівецький університет. Він так само віддавав помаранчем у променях сонця на контрасті зелені. Всередині ми пройшли у простору бальну залу. Напевне у всіх світах такі зали вражають своєю помпезністю та величчю. З ліпленням на стінах, кришталевими люстрами, великими вікнами, що дихають свіжістю, та розлогими терасами, прикрашеними білосніжними та ніжно рожевими квітами.

Гості балу у вишуканих дорогих нарядах, виблискують коштовностями. Додає атмосфери ніжна не голосна музика, що слугує фоном вечора. Танці будуть пізніше.

Із загального фону виділялися дівчата котрі виграли запрошення на конкурсі. Не всі, були і ті, що звиклі до подібних заходів, так як і ми, лисички. Нам і без перемоги були надані запрошення, так і раніше з батьками та сестрою я відвідувала бали, тому почувала себе впевнено та до певної міри спокійно.

Знала у цьому світі я не так вже багато людей. Ми привітались з батьками Дана та Віки, біля них вже стояли Алекс з Лікою, а також її батьки та Марк. У такій компанії певний час провели за неспішними бесідами. До нас підходили і інші гості свята, але я на них особливої уваги не звертала, надто вже їх багато, щоб запам'ятати всіх і відразу, потім буду поступово знайомитися.

Бачили ми і колишню Дана. Кіра була на висоті, впринципі так як я її і раніше бачила, що що, а подати вона себе вміє гарно. Її супутник, хоч і не вирізнявся особливою красою, але вистачило і пари фраз, щоб зазначити, що чоловік доволі харизматичний та цікавий. Мабуть це і є той бобер про якого говорили дівчата з фан-клуба, доречі щось їх не видно і не чути. Якщо більшість дівчат з команд переможців мило стояли і спілкувались, то кілька колоритних представниць не було ніде видно. Дивно, вони ніби як мали проводити полювання на завидних холостяків, невже розділилися, щоб не заважати одна одній. Чи сіті по периметру пішли розставляти, щоб така ласа здобич не втекла. Не можу зрозуміти на що вони сподіваються, більшість приходить на такі заходи з парами, так як запрошення парні. Рідше зустрічаються випадки, коли приходять самі.

Я з дівчатами відійшли до вбиральні, і там застали досить цікаве видовище. Одна з учасниць фан-клубу приводила себе до ладу, а вигляд у неї був добряче пошарпаний, зачіска перекошена, макіяж денеде розмазало, та і одяг на ній виглядав дивно, ніби його забули випрасувати. І тут згадався чоловік, що вискочив перед нами невідомо звідки, коли ми сюди йшли, ще здивувалися, що він робить біля жіночої вбиральні. Та невже... ні я не хочу навіть думати про таке, тому що якщо це правда, то я розчаруюся в цій дівчині, з нею ми не особливо спілкувалися, але вона не справляла враження легковажної. Хоча, що я можу знати, в неї ж на лобі не написано.

Та саме цікаве, виявилося тільки почалося. З однієї кабінки почулися доволі специфічні та промовисті звуки, а хтось часу дарма не втрачає. Тепер ясно де ділися деякі дівчата. Мені від цього бридко стало, ну як так можна? Хіба вже не могла знайти іншого місця для усамітнення? Чи хлопцеві вже так хотілося?

Коли вже я думала, що це дно, його пробили. Двері кабінки відкрилися і звідти викотилася рись. Та вона п'яна! А за нею вийшов, поправляючи штани, не менш тверезий барс. Сказати, що у мене був шок від побаченого - це нічого не сказати. Я просто стояла відкривала та закривала рот, наче риба, яку викинули на берег. Та і він, судячи з виразу обличчя, не очікував мене побачити.

- Мі-мілана? Це не те про що ти подумала, - яке банальне виправдання, та і навіщо воно мені?

- Ти не повинен виправдовуватися переді мною, - все ж прийшла в себе, навідміну від дівчат, що були зі мною.