Читати книгу - "Зоряні Війни : Новий Шанс , Bogdana reider"

.

Ксанатос, давно забутий падаван  Квай-Гона, we здавалося, зник без сліду після своєї останньої поразки. Але його тінь все ще переслідувала їх. Квай-Гон знав, що цей старий ворог досі десь там, готуючи новий план помсти. Вчитель і учень знали, що їм доведеться бути напоготові, адже загроза від Ксанатоса могла з'явитися в I будь-який момент

— Як ви думаєте ми ще зіткнемося з Касантусом здається ми йому чітко дали розуміти на  Бендомері що — Як ви думаєте, ми ще зіткнемося з Ксанатосом? Здається, ми йому чітко дали зрозуміти на Бендомері, що його час минув, — сказав Обі-Ван, дивлячись на свого вчителя з легким сумнівом у голосі.

Квай-Гон задумливо кивнув, його погляд був спрямований у далечінь, де зорі мерехтіли на нічному небі. Він знав, що загроза від Ксанатоса ще не минула, і старий ворог може з'явитися знову, коли вони найменше цього очікують.

— Ксанатос — хитрий і небезпечний ворог, Обі-Ван, — відповів Квай-Гон, його голос був спокійним, але серйозним. — Він не з тих, хто легко здається. Ми повинні бути готові до всього. Але пам'ятай, що найсильнішою зброєю джедая є його розум і сила духу.

Обі-Ван кивнув, розуміючи важливість слів свого вчителя. Він знав, що їхній шлях буде сповнений випробувань і небезпек, але був готовий зустріти їх з гідністю і рішучістю.

— Я зрозумів, майстре, — сказав він, дивлячись на Квай-Гона з повагою. — Ми будемо готові до будь-яких викликів, які нам випаде зустріти на шляху.

Квай-Гон посміхнувся, відчуваючи гордість за свого учня. Він знав, що Обі-Ван має все необхідне, щоб стати великим джедаєм, і був впевнений, що разом вони зможуть подолати будь-які труднощі.

— Добре, Обі-Ван, — сказав він, його голос був м'яким, але сповненим впевненості. — Тепер час відпочити. Завтра нас чекають нові випробування і пригоди.

Обі-Вану приснився дивний сон: він вже був лицарем-джедаєм, його рухи були впевненими та рішучими, а за його робу трималася маленька ручка. Він озирнувся і побачив дівчинку  з великими очима, яка дивилася на нього з повагою і захопленням. Вони йшли крізь густий ліс, де дерева височіли до неба, а сонячне світло пробивалося крізь листя, створюючи магічну атмосферу.

Раптом сон почав розпливатися, і Обі-Ван відчув, як його тіло повертається до реальності. Він повільно відкрив очі та побачив перед собою кабіну шатла. Гай сидів поруч, його обличчя було спокійним і зосередженим.

— Ти спав, Обі-Ван, — сказав Гай, помітивши, що учень прокинувся. — Ми майже на місці.

Обі-Ван кивнув, його думки все ще були зайняті дивним сном озирнувшись  13 літній падаван замітив  Шмі та Квай -Гона котрі схилися над голопроектром  на Шмі як завжди була світло голуба роба  пʼять років вже пройшло як вона перейшла з храму на Лотал до них їх можна було назвати  друзями  старша падаван була як старша сестра до нього.Він намагався пригадати той дивний сон чімось та дівчина була схожа на Шмі

Квай-Гон, помітивши, що Обі-Ван прокинувся і виглядає задумливим, підвів голову від голопроектор і усміхнувся.

— Добрий ранок, Обі-Ван, — сказав він. — Виглядаєш, ніби бачив дуже цікавий сон.

Обі-Ван поміркував кілька секунд, перш ніж відповісти.

— Так, майстре. Мені приснилося, що я вже лицар-джедай, і я вів за собою маленьку дівчинку крізь густий ліс. Вона дивилася на мене з великою повагою, і це було дуже дивно, але водночас надзвичайно реалістично.

Шмі, яка стояла поруч, трохи нахилила голову, зацікавлено слухаючи.

— Це може бути знак, — сказала вона м'яким голосом. — Можливо, Сила намагається тобі щось сказати.

Квай-Гон кивнув, погоджуючись.

— Сновидіння можуть бути важливими, Обі-Ван. Вони іноді відкривають нам щось, що ми не можемо побачити наяву. Можливо, ця дівчинка буде важливою у твоєму майбутньому.

Обі-Ван замислився над словами свого вчителя, намагаючись знайти в них прихований зміст. Його думки перервав сигнал системи оповіщення шатла.

— Ми досягаємо нашого пункту призначення, — повідомив Гай, переглянувши прилади. — Лотал уже на горизонті.

Шатл плавно спустився на поверхню планети, і двері відкрилися, впускаючи свіже повітря Дантуїну. Обі-Ван, Квай-Гон і Шмі вийшли, оглядаючи навколишній ландшафт. Дантуїн був спокійним і мирним місцем, де природа гармонійно поєднувалася з технологіями.

— Час приступати до нашого завдання, — сказав Квай-Гон, повернувшись до своїх учнів. — Ми тут для того, щоб допомогти місцевому населенню вирішити конфлікт, і це буде чудова нагода для вас обох показати свої навички та навчитися чогось нового.

Шмі та Обі-Ван кивнули, готові до нових викликів. Вони знали, що кожне завдання — це крок вперед на шляху джедая, і кожен день приносив нові уроки та можливості для вдосконалення.

Поки вони прямували до місця призначення, Обі-Ван не міг перестати думати про свій сон і ту дивну дівчинку. Він відчував, що це не просто випадкове видіння, і що ця дівчинка може зіграти важливу роль у його житті. Але він знав, що всі відповіді з'являться з часом, а поки що треба зосередитися на завданні, яке стоїть перед ними.

— Може вона буде твоєю падаван.Висунула теорію Шмі коли вони шли до міста 13 річний хлопець задумався.

Обі-Ван замислився над словами Шмі. Ідея про те, що ця дівчинка могла б стати його падаваном, була одночасно  захоплює і трохи лячною. Він усе ще був учнем сам, і думка про те, що він уже може когось навчати, здавалася нереальною.

— Можливо, Шмі, — сказав він, посміхаючись. — Але спершу мені треба стати лицарем-джедаєм.

Квай-Гон, який ішов поруч, усміхнувся, почувши розмову учнів він переглянувся з Гаем

Гай, тримаючи руку на руків'ї світлового меча, лише кивнув, підтримуючи розмову своїм уважним поглядом. Він знав, що кожен крок у житті джедая – це випробування, яке формує їхню долю.