Читати книгу - "Келен, Yevhenii Nahornyi"

Нові виклики королівства

Після перемоги над Волдебією та захоплення Астарона Келен став правителем п’ятнадцяти міст, об’єднаних у п’ять уділів під командуванням його найвірніших соратників. Кров’яні Скелі, де базувалася його армія, стали символом нової сили, а багатства, здобуті в боях, наповнили скарбниці. Проте швидке розширення принесло не лише славу, але й хаос. Нове королівство, ще не зміцніле, зіткнулося з низкою проблем: бунти в містах, невдоволення населення, брак ресурсів і складнощі з управлінням величезними територіями.

Проблеми нових міст

Міста, що раніше належали Волдебії, — Крейвуд, Блекстоун, Ріверхолд і Астарон — мали власну культуру, традиції та ієрархію. Після падіння їхнього короля населення відчувало себе покинутим, а поява армії скелетів, очолюваної некромантом Келеном, викликала страх і недовіру. У Крейвуді, відомому своєю торгівлею, купці відмовлялися співпрацювати з новою владою, боячись, що їхні каравани конфіскують. У Блекстоуні, де жили ремісники, брак продовольства спричинив голодні бунти. Ріверхолд, розташований на річці, страждав від зруйнованих мостів і портів, що зупинило торгівлю. Астарон, столиця, був розорений після двотижневої облоги: ринки стояли порожні, а знать, що вижила, таємно готувала заколоти.

— Ми завоювали міста, але не їхні серця, — сказав Сорен, стоячи біля Келена в тронній залі Астарона. — Люди бачать у нас загарбників, а не визволителів.

— Я не хочу бути тираном, — відповів Келен, його кістляві пальці стискали магічний посох. — Але якщо ми не наведемо лад, це королівство розвалиться швидше, ніж ми його збудували.

Бунти та майдани

У Блекстоуні спалахнув перший великий бунт. Ремісники, обурені браком їжі та високими податками, зібралися на центральному майдані, вимагаючи повернення старої влади. Вони кидали каміння в скелетів-вартових, які охороняли місто. У Ріверхолді рибалки влаштували протест, блокуючи річку баржами, що зупинило постачання до інших міст. Навіть в Астароні, де Келен розмістив головний гарнізон, натовпи збиралися на площах, скандуючи: “Геть некроманта!” Знать, що залишилася, підбурювала ці бунти, поширюючи чутки, що Келен планує перетворити всіх на скелетів.

Одного вечора Зарґот, один із головнокомандувачів, увірвався до зали, де Келен і Сорен радилися.

— У Крейвуді повстання! — вигукнув він. — Купці спалили склад із зерном, яке ми привезли з Кров’яних Скель. Вони кажуть, що не платитимуть податки, поки не побачать справедливості.

Келен зітхнув, його очі-кулі спалахнули зеленим світлом.

— Справедливість? Вони не розуміють, що ми врятували їх від тиранії Волдебії. Але я покажу їм, що ми не вороги.

Вирішення проблем

Келен скликав раду п’яти уділів, запросивши не лише своїх командирів, але й представників міст — купців, ремісників, рибалок і навіть кількох лояльних дворян. Він розумів, що силою бунти не придушити: це лише розпалить ненависть. Натомість він вирішив діяти мудро.

Економічна стабілізація
У Крейвуді Келен скасував податки на торгівлю на три місяці, щоб заспокоїти купців, і направив туди каравани з продовольством із Кров’яних Скель. Він також призначив місцевого купця, Тарвіна, своїм радником з торгівлі, щоб показати, що поважає їхній досвід. Тарвін, вражений довірою, переконав інших купців відновити торгівлю.

— Ти некромант, але мислиш, як купець, — сказав Тарвін, підписуючи угоду про співпрацю. — Якщо ти дбатимеш про наші ринки, ми дбатимемо про твоє королівство.

Відбудова інфраструктури
У Ріверхолді Келен наказав магам-скелетам і робітникам відбудувати мости та порти. Він особисто прибув до міста, щоб поспілкуватися з рибалками. Демонструючи свою магію, він підняв зруйнований міст за одну ніч, викликавши подив і повагу місцевих.

— Це не просто сила, — сказав він натовпу. — Це наша обіцянка: ми відбудуємо те, що зруйнувала війна.

Боротьба з бунтами
У Блекстоуні Келен наказав скелетам не застосовувати силу проти бунтівників. Натомість він відправив Сорена з гуманітарною допомогою — їжею, одягом і ліками. Сорен також організував публічні слухання, де ремісники могли висловити свої скарги. Це допомогло знизити напругу, і бунти поступово вщухли.

Примирення з населенням
В Астароні Келен організував велике свято на центральному майдані, запросивши всіх — від селян до знаті. Він виступив перед натовпом, розповівши про своє бачення нового королівства, де немає тиранії, а кожен має шанс на краще життя. Щоб завоювати довіру, він звільнив кількох полонених дворян Волдебії, які присягнули на вірність.

— Я не хочу вашого страху, — сказав Келен, стоячи на балконі палацу. — Я хочу вашої віри в те, що ми можемо зробити це разом.

Розподіл війська

Щоб утримати контроль і забезпечити мир, Келен реорганізував армію. З 30 000 скелетів, що залишилися після війни, він залишив 10 000 у Кров’яних Скелях як резерв. Решту розподілив між уділами:

Крейвуд: 5 000 скелетів і 10 магів під командуванням Зарґота для захисту торгових шляхів.

Блекстоун: 4 000 скелетів і 5 магів для підтримки ремісників і охорони складів.

Ріверхолд: 3 000 скелетів і 7 магів для патрулювання річки та портів.

Астарон: 6 000 скелетів і 10 магів як головний гарнізон столиці.

П’ятий уділ: 2 000 скелетів для патрулювання менших міст і сіл.

Келен також створив змішані загони, до яких увійшли живі воїни з числа лояльних жителів. Це допомогло зменшити страх перед скелетами і показало, що армія служить усьому королівству.

Через кілька місяців напруженої роботи бунти припинилися, а міста почали відбудовуватися. Купці Крейвуда відновили торгівлю, рибалки Ріверхолда повернулися до роботи, а ремісники Блекстоуна почали виготовляти товари для нового королівства. В Астароні майдани, що колись були осередками протестів, стали місцем свят і торгівлі. Келен, хоч і залишався некромантом, здобув повагу як правитель, що слухає свій народ.