Читати книгу - "Картковий будинок"

— Сама тільки шкода, Генрі. Ми роками підгодовували своїх братів у Брюсселі. Тепер вони сміються з нас.

— Це можна залагодити?

У відповідь Колінґридж отримав тривалу тишу.

— Настільки погано, так?

— Мені прикро, Генрі.

І на якусь мить Колінґриджу здалося, що чоловік це каже щиро.

Наступною була черга голови партії. Вільямс був древнім, досвідченим, уже бачив сумні часи. Він знав, що за таких подій краще обрати формальність, аніж дружбу.

— Прем’єр-міністре,— почав він, звертаючись радше до посади, аніж до людини,— протягом останньої години я отримав дзвінки від сімох з одинадцятьох наших регіональних голів. Без жодних сумнівів, як не прикро, вони вважають, що ситуація є катастрофічною для партії. Вони вважають, що ми перетнули межу неповернення.

— Ні, Теді,— стомлено заперечив Колінґридж,— вони вважають, що це я за межею неповернення. Тут є відмінність.

Він зробив ще один дзвінок — до свого особистого секретаря з проханням призначити зустріч у Букінгемському палаці завтра близько обіду. Секретар передзвонив за чотири хвилини, щоб сказати, що її величність зможе прийняти його о першій годині.

І на цьому все закінчилося.

Він мав би відчувати полегшення, величезний тягар зняли з його плечей, та кожен м’яз його тіла болів, так ніби його кілька годин копали футбольні хулігани. Він звів погляд на суворі риси Волпола.

— О так, ти би бився з тими виродками до самого кінця. Можливо, ти б і переміг. Та ця посада вже знищила мого брата, а зараз нищить мене. Я не дозволю їй знищити ще й щастя Сари,— прошепотів він.— Піду повідомлю її.

За деякий час він, висушивши сльози, пішов із зали у пошуках дружини.

Частина третя

Роздача

Розділ двадцять четвертий

Час для змін настає, коли вже несила опиратися. Іншими словами, якщо тримаєш чоловіка за яйця і сильно тягнеш, він незмінно йтиме по твоїх слідах.

Понеділок, 25 жовтня

Наступного дня після катастрофічного випуску «Вікенд-Вотчу», перед десятою годиною, члени Кабінету зібралися навколо застеленого сукном стола. Їх радше особисто запросили на Даунінг-стріт, аніж викликали на офіційне засідання Кабінету, яке зазвичай скликалося в четвер, і більшість із них з подивом дізналися, що їхні колеги також зібралися. Запала атмосфера напруження. Люди принесли з собою газети з їхніми вибуховими передовицями, і розмова навколо столу в очікуванні на прем’єр-міністра була незвично приглушена.

Коли удари Біг-Бена просочилися до кімнати, вибиваючи десяту годину, двері відчинилися й увійшов Колінґридж.

— Доброго ранку, леді та джентльмени,— його голос був незвично м’який.— Я вдячний, що ви зібралися. Я не затримаю вас надовго.

Він сів на своє місце — в єдине крісло з бильцями у кімнаті — й дістав єдиний аркуш паперу зі шкіряної папки, яку тримав. Обережно поклав його перед собою на стіл і повільно огледів своїх колег. Очі Колінґриджа були вологі, невиспані. В кімнаті не було чутно ані звуку.

— Мені прикро, що я не зміг повідомити вас про те, що сьогоднішня зустріч відбудеться в повному складі. Хотів переконатися, що вас усіх можна зібрати без привернення зайвої уваги і розмов,— він обвів поглядом стіл, зазираючи присутнім в обличчя, шукаючи Варавву.— Я зачитаю вам коротку заяву, яку я оприлюдню трохи пізніше сьогодні. О першій годині я піду до Букінгемського палацу, щоб офіційно передати її зміст її величності. Я мушу попросити вас заприсягтися не розголошувати зміст цього повідомлення нікому, аж поки його офіційно не оприлюднять. Я мушу переконатися, що її величність почує його від мене, а не через пресу. Це правило етикету щодо монарха. Я б також хотів попросити про це у кожного з вас як про особисту послугу для себе.

Він підняв аркуш і почав читати повільно, сухим тоном.

— Нещодавно у ЗМІ вилився потік звинувачень щодо бізнес-діяльності — і моєї особисто, і моєї родини. Ці заяви не стихають. Я послідовно заявляв, і повторюю сьогодні, що я не зробив нічого, за що мені було б соромно. Я чітко дотримувався правил і кодексу поведінки прем’єр-міністра.

Він пробігся язиком по пересохлих губах. Папірець, який він тримав, затремтів.

— Згадане вище висунуте проти мене звинувачення є одним з найсерйозніших для утримувача державної посади: нібито я використав свою посаду для збагачення своєї родини. Я не можу пояснити дивних обставин, на які посилаються ЗМІ та які дали поштовх цим звинуваченням, тож попросив секретаря Кабінету провести незалежне офіційне розслідування щодо них. Я впевнений, що офіційне розслідування секретаря Кабінету зрештою встановить усі факти справи й призведе до мого повного виправдання.

Він кліпнув, протер втомлене око.

— Для завершення цього розслідування неминуче знадобиться певний час. Разом з тим, сумніви й інсинуації завдають справжньої шкоди звичним справам уряду, моєї партії, а також тим, кого я люблю. Час і увага уряду мусять бути спрямовані на імплементацію програми, за якою нас нещодавно переобрали, але зараз це фактично неможливо. Честь посади прем’єр-міністра було поставлено під питання, і моїм найпершим обов’язком є захистити цю посаду.

Він прочистив горло — це прозвучало як приглушений грім.

— Відтак, з метою відновити і зберегти беззаперечну честь, сьогодні я прошу дозволу в її величності королеви звільнитися з посади прем’єр-міністра, тільки-но буде обрано нового наступника.

Тиша стала проникливою. Серця моментально перестали битися.

— Я присвятив усе своє доросле життя переслідуванню своїх політичних ідеалів,— провадив він,— і залишати посаду в такий спосіб — це проти всіх моїх принципів. Я не втікаю від звинувачень, натомість забезпечую їхнє спростування якнайшвидше і невідкладніше. Також я хочу повернути трохи спокою своїй родині. Я вважаю, історія покаже, що я прийняв правильне рішення.

Колінґридж повернув аркуш до папки.

— Леді та джентльмени, дякую вам,— уривчасто промовив він і, ще не встиг ніхто зітхнути, не те що відповісти, він вийшов за двері та зник.

Розділ двадцять п’ятий

До всіх членів Кабінету звертаються «Високоповажний джентльмен». У цьому зверненні є лише дві неточності...

Уркгарт, мов закам’янілий, сидів у кінці столу. Коли навколо нього вибухнуло бурмотіння і здивовані охи, він не приєднався, не міг. Він довгий час вдивлявся у порожнє крісло прем’єр-міністра.

Це ж він зробив. Самотужки. Знищив наймогутнішу людину в країні. Поки всі навколо столу збентежено белькотіли,