Читати книгу - "Худий"

якось затягти мене до Скарсдейла й порішити, зробивши «третьою жертвою» Уайнента. Чи він просто змінив свої наміри, чи вирішив, що я надто обережний і прихоплю із собою поліцейських агентів. Так чи так, брехня Гілберта про те, що він бачив батька, наштовхнула Маколея на іншу ідею. Якби в нього був свідок, який присягнувся б, що бачив Уайнента… Ну а далі ми вже все знаємо достеменно.

— Слава богу.

— Сьогодні вдень він прийшов до Мімі — проїхав на два поверхи вище, аби ліфтер не помітив, до кого він іде, — і зробив їй пропозицію. Він сказав, що вина Уайнента поза сумнівом, але навряд чи поліція його схопить. Тим часом усе майно перебуває в його, Маколея, руках. Він особисто не в праві нічого собі привласнити, одначе міг би це влаштувати для неї, якби вона в свою чергу допомогла йому. Він передасть їй акції, які тримає в кишені, й чек, а вона мусить сказати, що одержала це від Уайнента, і надіслати від імені колишнього чоловіка записку Маколею, яка також лежить у нього в кишені. Він запевнив її, що втікач не з'явиться, аби вимагати свої гроші назад, а окрім неї та дітей, ніхто не має права на спадщину й не стане на неї позиватись. Мімі відразу втрачає голову, щойно бачить можливість наживитись, тож Маколей з нею легко домовився і отримав те, що бажав — свідка, який бачив живого Уайнента. Він попередив Мімі, що стануть підозрювати, ніби Уайнент їй за щось заплатив, але хай вона спокійно все заперечує — нічого не зможуть довести.

— Виходить, коли він тобі розповідав ранком про одержані від Уайнента інструкції передавати гроші Мімі, то вже все продумав?

— Мабуть. А може, тільки наближався до рішення. То що, тепер задоволена доказами проти нього?

— Більш-менш. Начебто і вистачає, але вони не досить аргументовані.

— Достатньо для того, щоб відправити його на електричний стілець, — запевнив я, — а це найголовніше. Хоч як не верти цю справу, іншої версії я не бачу. Звичайно, було б непогано знайти пістолет і машинку, на якій він видруковував листи Уайнента, — десь-то він мусив тримати це під рукою.

(Ми виявили їх у бруклінській квартирі, яку Маколей наймав як Джордж Фоулі.)

— Роби як знаєш, — зазначила Нора, — тільки я завжди вважала, що детектив поки ретельно не перевірить найменший факт, не…

— А тоді дивується, коли це підозрюваний устиг виїхати до якоїсь далекої країни, яка не підписала угоди про видачу злочинців.

Вона розреготалась.

— Ну, гаразд, гаразд. То ти хочеш повернутися завтра до Сан-Франціско?

— Ні, якщо ти не поспішаєш. Давай затримаємось. Всі ці хвилювання якось відсунули наші розваги.

— Я не проти. Що, на твою думку, тепер буде з Мімі, Дорогі та Гілбертом?

— Нічого. Вони так само будуть Мімі, Дороті й Гілбертом, як ти і я залишимося собою, а Квіни — Квінами. Вбивство перевертає життя лише жертві та часом — убивці.

— Можливо, — погодилась Нора, — але це вкрай несправедливо.

Примітка

1

У 1932 році відбувся суд над Бруно Гауптманом, який викрав і вбив малолітнього сина американського льотчика Чарлза Ліндберга. Злочинця стратили 1936 р.