Читати книгу - "Ерагон. Найстарший"

Коли укріплення було зведено, облаштували й сам табір із сімнадцятьох наметів та чотирьох похідних кухонь. Але йти назад ніхто не хотів, так само, як і залишатися тут.

Роран оглянув усю малечу й старих, і в нього защеміло серце.

— Чи протримаються вони тут? — думав він. — Старі знають, як битися з ведмедями, та чи знадобляться їхні знання цій слабосилій малечі? Але тут він помітив, як блищать очі в жінок, і зрозумів, що ті подужають усе: і дітей годувати, і боротися з дикими звірами.

— Можливо, — усміхнувся юнак, — іще не все втрачено.

Він підійшов до Нолфаврела, який самотньо сидів на колоді, задивившись на Паланкарську долину.

— Ви вже йдете? — спитав малий, і Роран кивнув у відповідь. — Але ти ж зробиш усе, щоб розбити разаків і помститися за мого батька, так? Я б зробив, якби мама не наказала захищати братів і сестер.

— Я принесу тобі їхні голови, — пообіцяв парубок.

— Оце добре! — вигукнув Нолфаврел.

— Слухай, — озвався до нього Роран. — Ти тут єдиний, якщо не вважати мене, хто вбив людину. Звісно, це не означає, що ми кращі або гірші за решту, але тепер я вірю: ти зумієш захистити людей. Коли Катріна прийде сюди, ти подбаєш про неї?

— Я буду охороняти її, куди б вона не пішла! — випнувши груди, вигукнув хлопчак. — Але ж мені ще треба…

— Так, я знаю, — озвався Роран. — Ти дбаєш і про свою родину. Утім, Катріна зможе залишитися в наметі з твоїми братами й сестрами.

— Так, — усміхнувся Нолфаврел. — Гадаю, так буде добре. Можеш покластися на мене.

— Дякую! — ляснув парубок малого вояка по плечу. Він міг би попросити й старших людей, але ті були надто заклопотані власними справами, щоб опікуватися ще й Катріною. Міркуючи над цим, Роран навіть не помітив, як підійшла Бірджит.

— Уже час повертатися, — мовила вона, а потім рушила до свого сина, обняла його й приєдналася до гурту селян, які йшли назад до Карвахола. Услід їм зажурено дивилися мешканці новопосталого лісового табору.

ОБЛИЧЧЯ ВОРОГА

Решту дня Роран продовжував робити свою справу, відчуваючи, як спорожнів Карвахол. Це було так, ніби його частина була відірвана й захована десь на Хребті. Без дітей селище нагадувало військовий табір. Ця зміна, здавалося, робила всіх чоловіків похмурими й рішучими.

Коли сонце зайшло за Хребет, Роран піднявся на пагорб до будинку Хорста. Він зупинився перед вхідними дверима, поклав руку на клямку, але ніяк не наважувався увійти.

— Чому це лякає мене більше, ніж майбутні випробування? — подумав він.

Трохи поміркувавши, Роран вирішив не входити через передні двері й прослизнув крізь бічні, злякано зіткнувшись у кухні з Елейн, яка розмовляла з Катріною.

— Як ти? — видавив із себе юнак.

— Усе добре, — усміхнулася дівчина. — Це було жахливо, коли батько… Та Елейн була добра до мене, вона погодилася віддати мені кімнату Бальдора на сьогоднішню ніч.

— Я радий, що тобі стало краще, — зітхнув Роран. Він міцно обняв її, намагаючись передати всю свою любов.

— Катріні пора вже лягати, — нагадала Елейн.

Роран неохоче відпустив дівчину, яка поцілувала його в щоку.

— Побачимось уранці, — сказала вона.

Юнак подався було слідом, але Елейн зупинила його:

— Роране!

— Що?

Елейн почекала, поки двері за Катріною зачинилися, й мовила:

— А ти хіба не розумієш? Я гадала, що ти збираєшся одружитися з нею, чи не так?

— Звісно, збираюсь, — знітився хлопець.

— Ну то й не займай її до весілля, — сказала Елейн. — Катріна щойно відмовилася від усього, що мала, і то заради тебе. Я бачила чоловіків, які кидали свою любов молодим дівчатам, як ото просо курям. Ті зітхали й плакали, але вірили, що вони особливі, принаймні для цих чоловіків, хоч це було звичайнісіньке захоплення. Ти завжди був шляхетним, Роране, але це діло робить із людини або дурня, або хитрого лиса. Ти хочеш бути одним із них? Катріні не потрібні ані дурень, ані шахрай, ані твої гульки. Насамперед вона потребує вірної людини, яка б піклувалася про неї. Зрозумів? Якщо ти кинеш її, позабавлявшись, то куди ж вона піде? Хто їй допоможе після того, як навіть рідний батько вигнав? Ти хочеш, щоб вона стала жебрачкою? Клянусь, я не дозволю цього!

— І я не дозволю! — злякався Роран. — Хіба ж я ворог своєму щастю?

— Отож-бо, — враз полагідніла Елейн, потираючи підборіддя. — Не забувай, що ти одружуєшся з дівчиною без приданого. Ти розумієш, що це таке? Мабуть, не дуже… А це означає, що в неї нема ані столового срібла, ані постільної білизни, ані мережив, якими вона прикрасила б свою оселю. Анічогісінько! А такі речі — це все, що ми маємо, вони передаються від матері до доньки відтоді, як ми замешкали тут, в Алагезії. Вони визначають нашу гідність. Жінка без приданого, це наче…

— Наче чоловік без господарства, — підказав Роран.

— Саме так, — зітхнула Елейн. — Це було жорстоко з боку Слоуна… позбавляти Катріну спадщини, але тепер уже пізно чимось зарадити. І ти, і вона не маєте грошей. Життя й без того надто складне. І ви розпочинатимете з нічого і ні з чим. Хіба це тебе не лякає? Тож знову спитай себе — і не бреши, інакше обоє будете шкодувати все життя! — чи ти завжди піклуватимешся про Катріну?

— Так, — видихнув юнак.

Елейн зітхнула й хлюпнула з глека сидру у два глиняні кухлі.

— Тоді, — вона тицьнула один з них Роранові, — ти зробиш усе, аби забезпечити добробут у родині й щоб твоїй дружині та дітям було не соромно дивитися в очі громаді.

— Якщо доживемо, — сьорбнув хлопець прохолодного напою.

— Так, — відкинула пасмо волосся Елейн. — Ти вибрав тяжкий шлях, Роране.

— Я хотів, аби Катріна поїхала з Карвахола, — зітхнув юнак.

— Он воно як, — звела брови жінка. — Я не проти, але чому ти раніше не переговорив зі Слоуном про заручини? Коли Хорст просив моєї руки в мого батька, він дав нашій родині дванадцять овець, свиноматку й вісім пар залізних свічників, ще навіть не знаючи, чи отримає згоду. Ось як це робиться, хлопче! Тож ти міг би придумати щось краще, аніж бити свого майбутнього тестя.

— Звісно, міг би, — гірко всміхнувся Роран. — Але не цього разу.

— А коли ж? — уїдливо спитала жінка. — Разаки не озивалися вже з тиждень.

— Ну, то й що? — не зрозумів юнак. — Я не знаю, як мені тепер бути, розумієш? — Він роздратовано гепнув кулаком об стіл.