Читати книгу - "“Культурна революція” в Україні, або Управління деградацією"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Як бачимо з цього короткого репортажу, є люди в Україні, які розуміють процеси, що відбуваються в державі і намагаються протистояти культурній інверсії. Це природне явище, і воно приносить свої плоди. Такий опір характерний не лише для нашого, а й для західного суспільства. “Єдино правильна реакція на всі дії нової ортодоксії — непокора, висміювання і контратаки, — пише Б’юкенен. — Якщо наші противники ввели до вжитку такі політичні прізвиська, як “нацисти”, “фашисти”, “антисеміти”, “націоналісти”, “гомофоби”, “фанатики”, “ксенофоби” і “екстремісти”, ми повинні відповідати їм тим самим”[167].
Хто і що святкує в Україні?Схаменімось,
братове по вірі прадавній!
То не важить,
чиїх ми племен і родів:
Сатана замахнувся
на світ православний,
На чертоги і храми
отців і дідів!
Борис Олійник. “Гей, слов’яни”Багато подій можна поєднати з тим чи іншим святом. Але йдеться про інше. Чомусь в Україні такі поєднання мають певну закономірність.
Чи не забагато їх для українських свят? Почнемо з 8 Березня — свята, придуманого революціонерами XIX ст. Вже ні для кого не секрет, що лідерів революційних рухів єднала не лише вірність ідеям Інтернаціоналу, комунізму, а й належність до однієї етнічної групи. Саме вихідці з єврейського народу оголосили всі революційні перевороти. Тому й не дивно, що Клара Цеткін, виконуючи завдання партії — придумати жіноче свято, — згадала про героїню єврейського народу — Есфір. Есфірі присвячене щорічне єврейське свято Пурім. Його відзначають між 20 лютого і 25 березня (день святкування змінюється згідно з місячним календарем). Можливо, того року, коли було прийнято рішення про святкування Міжнародного жіночого дня, свято Пурім випало на 8 Березня. Звісно, змінювати дату свята щороку не можна — надто помітно було б, що святкують саме Пурім. Тому святкування дня жінки-революціонерки вирішили максимально наблизити, але все-таки відокремити від Пуріма й зупинитись на 8 березня.
Не буде зайвим сказати кілька слів про історію Пуріма. Після закінчення вавилонського полону євреїв, усі бажаючі могли повернутися до Єрусалима. Однак невдовзі з’ясувалося, що євреї так закріпились у Персії, що не лише не бажали повертатися на батьківщину, а й такою мірою проникли в усі структури, що становили загрозу для персів. Перський патріот Аман приніс царю Артаксерксу проект звільнення Персії від євреїв. Рішення монарха було однозначним — негайна реалізація проекту Амана. Проте придворний постачальник Мардохей (єврей), почувши про це, запропонував царю в наложниці свою племінницю — Есфір. Вона зуміла домогтися не лише знищення проекту Амана, а й страти самого Амана. Артаксеркс погодився стратити всіх іудейських ворогів: "... Царь позволяет Иудеям, находящимся во всяком городе, ... убить и погубить всех сильных в народе и области, которые во вражде с ними, детей и жен, и имение их разграбить” (Есф. 8, 8—11). Амана повісили разом з десятьма його дітьми. Всього було знищено 75 000 персів. Трагічні події минулого можна було б і не святкувати з таким завзяттям. Однак для євреїв це Пурім — “найвеселіше свято”. Постає питання: чому народ, який зазнав так багато страждань, пережив чимало погромів, святкує погром, який він сам учинив? Адже святкують не військову перемогу, а масові вбивства неозброєних людей, у тому числі тисяч дітей. Вражає те, що ненависть у євреїв до Амана (а в його особі, мабуть, до усіх неєвреїв) ось уже майже два з половиною тисячоліття не лише не зникає, а, навпаки, культивується у нових поколіннях.
Отже, слід замислитися, з чим ми вітаємо наших дорогих жінок 8 березня: з днем жінки чи зі святом Пуріма?
Але ця історія повторюється. “Несколько дней на прошлой неделе московские евреи отмечали праздник Пурим, — пише газета “Комерсантъ” від 24 березня 2003 року. — Праздник должен отмечаться только один день, в этом году он пришелся на 18 марта, но российские евреи так полюбили радостный Пурим, что в один день не уложились... Мы должны сегодня радоваться, веселиться, как никогда в году, и пить, — призвал собравшихся на вечер в Еврейском общинном центре в Марьиной Роще главный раввин России Берл Лазар. Слушая раввина, гости пили белое и красное вино, а некоторые — водку. И ели, среди прочего, традиционные для Пурима так называемые уши Амана — треугольные булочки с маком. Аман, уши которого в виде булочек едят на праздник, — нарицательное имя врага иудеев. И у каждого поколения евреев есть свой конкретный злодей Аман, — со
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «“Культурна революція” в Україні, або Управління деградацією», після закриття браузера.