Читати книгу - "Переворот. Зламні моменти в країнах, що переживають кризу"

Та насправді слово «мусульманський» асоціюється у жителів Заходу з різними країнами, але не з Індонезією. Нині американські та європейські ЗМІ лише зрідка згадують про неї. Наскільки я пам'ятаю, ті нечасті випадки, коли Індонезія впродовж останніх 15 років потрапляла на перші шпальти світових видань, стосувалися двох великих землетрусів та авіакатастрофи з численними жертвами, страти кількох торговців наркотиками (серед яких були й іноземні громадяни) попри міжнародні протести, загибелі 200 тисяч людей в результаті цунамі 2004 року, та вибуху бомби в Балі 2002 року, який спричинив численні жертви. Цей брак уваги пояснюється тим, що нинішня Індонезія не характеризується подіями, які становлять основу тематику заголовків міжнародних ЗМІ, як-от громадянські війни, терористичні напади та хвилі іммігрантів, що накочуються на країни Європи; вона не є ані супербагатою, ані злиденною, не зчиняє багато шуму в міжнародній політиці. Якщо ми, американці, колись і думаємо про Індонезію, то в нашій уяві постає країна «третього світу» з чудовими туристичними принадами, зокрема, з мальовничими краєвидами та пляжами, індуськими храмами в Балі, найбільшими у світі кораловими рифами та найкращими умовами для підводного плавання з аквалангом та в масці з руркою, а також із прекрасними батиковими тканинами.

Свою першу поїздку до Індонезії я здійснив 1979 року, і розпочав її з того, що зупинився в готелі, де стіни у фойє були прикрашені розписами на теми індонезійської історії. У Сполучених Штатах темами аналогічних зображень могли б стати Американська революція, Громадянська війна, Золота лихоманка в Каліфорнії, трансконтинентальна залізниця та інші епізоди 150-250-річної давнини. Але розписи в фойє того індонезійського готелю стосувалися подій останніх 35 років. Темою більшості з них був так званий Комуністичний переворот 1965 року. Зображення та пояснювальні тексти під ними докладно розповідали, як комуністи замордували й убили кількох генералів; як один із тих генералів примудрився втекти зі свого будинку через огорожу; як випадково підстрелили його п'ятирічну доньку і як вона померла кілька днів потому. Складалося враження, що тортури та вбивство отих генералів і загибель маленької дівчинки були найстрашнішою подією в історії Індонезії.

Але жодна з тих картин не розповідала про те, що сталося після смерті генералів: про вбивство понад півмільйона інших індонезійців внаслідок підбурювання та сприяння з боку індонезійських збройних сил. Те, що про цей період не було сказано анічогісінько, є неабияким недоліком, адже з усіх масових убивств, що сталися у світі після Другої світової війни, лише кілька перевершили за кількістю жертв події в Індонезії. Через двадцять років після мого першого візиту, під час моїх повторних приїздів до цієї країни мені жодного разу не доводилося чути від індонезійських друзів про ті вбивства, аж до зміни уряду в 1998 році. Це приблизно так само, якби уряд Піночета вбив у 100 разів більше чилійців, але про ці вбивства ніколи б не згадували ані ті люди, яким вдалося вціліти, ані чилійські історики.

Коли ви читаєте ці рядки, перед вами постає проблема порівняння Індонезії з Чилі з точки зору кризи та тих змін, які необхідно було здійснити, щоб її подолати. В обох країнах було зруйновано політичний компроміс, в обох країнах ліві намагалися взяти під свій контроль уряд, в обох країнах відбулися військові перевороти, які поклали край цим намаганням і встановили тривалі диктатури. З точки зору досягнення національного примирення після того, як одна політична група влаштувала різанину своїх політичних опонентів, Індонезія, поза сумнівом, лежить на протилежному екстремумі стосовно Фінляндії, тоді як Чилі перебуває десь посередині. Ви переконаєтеся, що Індонезія, наймолодша з досліджуваних нами країн, є прикладом процесу успішного творення національної ідентичності.

-

Щоб зрозуміти, що сталося під час індонезійської кризи 1965 року та відразу після неї, почнімо з передісторії. Індонезія — нова країна, яка здобула незалежність лише в 1945 році, а як об'єднана колонія оформилася тільки 1910 року. Це тропічна країна, розташована на екваторі між Новою Гвінеєю та Австралією на сході й Азією на заході, що має високі гори із численними діючими вулканами. Один із них, Кракатау, відомий своїм найбільш катастрофічним виверженням у новітній історії (1883 рік), внаслідок якого розлетівся на друзки майже весь острів, а в атмосферу було викинуто стільки вулканічного попелу, що клімат землі змінився на весь наступний рік. З усіх індонезійських островів (див. с. 170) найбільш відомі Ява, Балі, Суматра та Сулавесі, а також острови Борнео та Нова Гвінея, якими Індонезія володіє спільно з іншими країнами.

У географічному плані Індонезія є найбільш розпорошеною країною у світі: тисячі її населених островів розкидані на території протяжністю із заходу на схід 3400 миль. Упродовж останніх 2000 років на деяких індонезійських островах існували держави корінного населення. Але жодній із них не вдалося взяти під контроль більшість Індонезійського архіпелагу, і вони не залишили по собі в сучасній Індонезії ані імені, ані бодай якоїсь історичної концепції. В лінгвістичному сенсі Індонезія є однією з найбільш розмаїтих країн у світі — її жителі розмовляють 700 мовами. Вона так само розмаїта і в релігійному плані: більшість індонезійців є мусульманами, але тут проживають і великі християнські та індуїстські меншини, а також буддисти, конфуціанці та прихильники традиційних місцевих вірувань. Хоча в Індонезії і траплялися насилля й бунти на релігійному ґрунті, вони були значно менш масштабними, ніж у Південній Азії та на Близькому Сході. Індонезійці різних конфесій зазвичай ставляться один до одного відносно толерантно. Мені доводилося бувати в тих районах Індонезії, де християнські й мусульманські села існують одне побіля одного, і я не завжди міг здогадатися, яку релігію сповідують в тому чи іншому селі, допоки не помічав мечеть або церкву.

-

Починаючи з 1510 року, португальці, потім (із 1595 року й надалі) голландці, а опісля — британці намагалися започаткувати колонії на низці островів, які зараз належать Індонезії. В остаточному підсумку британський контроль обмежився деякими районами Борнео, а в східній половині острова Тімор збереглася єдина португальська колонія. Найуспішнішими колоністами були голландці, зосереджені на острові Ява, де проживало найбільш численне аборигенне населення (більш як половина всього населення сучасної Індонезії). Задля самоокупності та прибутковості колоній голландці в XIX столітті облаштували на Яві та Суматрі плантації, продукція з яких експортувалася.