Читати книгу - "Не плач, кохана!"

Заговорив з ним з цього приводу.

— Скільки мужиків опустив, невже і на жінок тягне.

— З доброї волі з мужиками зв'язуюся? Так? Від того, що нікуди подітися, — поясняє Косяк.

— Природа для цього жінку дала. А жінкам нас, мужиків, — скільки тобі можна доводити? — вкотре кажу йому.

Він мовчить.

— Велелюбний ти, Пашка.

— Любов — це пережитки минулого. Ми повинні давати організму те, що він просить. Тобто, якщо накопичилося семя, не треба себе мучити, треба від нього позбавитися. І відчувати себе нормально.

— Заняття любов'ю мужика з мужиком у таборі вважається ганьбою.

— Нехай вважається. І що з цього? У мене очі на лоб вилізуть?

— Я це вважаю останньою справою. Навіть подумати мені про це соромно.

— У тебе застарілі поняття. Не відмовляйся ні від мужиків, ні від жінок. У баб теж передок свербить, їм лікаря подавай. Зустрілися, перепихнулись і розбіглися. І повний порядочок.

— Треба, щоб жінка хоч би не викликала в тебе огиду.

— Знайшов проблему. Не подобається, прикрив обличчя ганчірочкою і роби свою справу. Треба брати від життя все, що можна. Адже воно дається, як казав класик, один раз.

Косяку набридло вести зі мною порожні розмови. Він підкликав Моториста.

— Що це за чмара?

— Яка?

— Біла і висока.

— Звуть Оленою.

— З Оленкою можна домовитися? — запитав.

— Напевно, можна. Дуже цікава жінка! — відповів Коля.

— Піду надряпаю маляву. Передаси?

— Зрозуміло.

Соломона і Черчіля зацікавила Іра. Вони кілька хвилин сперечалися, хто їй напише, а потім і той, і інший прийшли до висновку, що їм ще довго мотати строк, нема чого забивати жінці голову.

До того ж, у них є свої жінки в таборі, з якими за певну плату охоронці їм дозволяють зустрічатися.

Івану чомусь сподобалася маленька, з круглим обличчям, як коровай чорного хліба, казашка. Сама молода смаглява жінка з вузькими очима.

Коли присутні почули, що Іван збирається писати лист Гульнарі, довго сміялися.

— Невже ця серед них тобі сподобалася? — спитав, сміючись, Косяк.

— Хіба ви не бачите. Там вибирати нема з кого. Ті дві прожжонні. А у мене серйозні наміри.

— Правильно, — підтримав його Соломон. — З краси води не пити.

Косяк написав пристрасну, але яка не відрізнялася оригінальністю, маляву. Опущений писав, що вподобав Олену з першого погляду, що скоро звільняється, він не може жити без неї. Коли він звільниться, вони вдвох поїдуть до Москви до його батьків. Вже в першому листі він просив зустрічі з жінкою.

Ми слухали його гаряче послання і сміялися. Його автору треба мотати ще довгих три роки. Він постійно жив з Люсею, ставив літерою «Г» інших мужиків і особливо не розбирався в своїх пристрастях, їм більше володіли не почуття, а бажання.

Своє послання до Гульнари Іван мовчки передав Колі. На наші наполегливі прохання його прочитати, відмовився.

15.05.1952 рік

Швидко ж Пашка вмовив Олену. Навіть не віриться, що так швидко. Після другої маляви вона погодилася прийти на побачення. До чого ж ласі наші баби на красиві слова. Як їм легко повісити локшину на вуха.

Моторист провів Лену на будівництво на годину раніше, ніж ми повинні приїхати. Завів у підвальне приміщення головного виробничого корпусу. Закрив на замок в одній з кімнат.

Там Косяк і зустрівся з нею. Посиділи за саморобним столиком. З такої нагоди Паша приготував випити і закусити. Після горілки запропонував покурити травички. Жінка не відмовилася. Вона приймала все за чисту монету.

Паша розповів їй про Москву, про своїх батьків, не забувши розказати про порядки в міністерстві закордонних справ, де працювала мама, про маму, яка в ньому душі не чає.

— Відбуду покарання, поїдемо ми з тобою, Лєнок, в першопрестольну. У нас квартира на вулиці Горького. Вважай, у самому центрі столиці. Кожен день будемо ходити в ГУМ і ЦУМ. Шмотки тобі кльові підберемо.

Паша глянув на чорне плаття в горошок, яке Лена на день взяла напрокат у подруги. Навіть недосвідчений у жіночих шмотках Косяк зрозумів, що воно не з її плеча: коротке, видає не тільки повні груди, але і повний живіт. Але нічого не сказав, не хотів образити подругу.

— Мій батько викладає в інституті, — продовжив наречений. — У нас не буде проблем з отриманням вищої освіти…

Жінка заглядала йому в рот. Уява живо малювала їй столицю Батьківщини у святкових салютах. Їх з Пашею радісні обличчя. Нарешті вона знайшла своє справжнє щастя.

Після такої масованої підготовки Олена вже не могла відмовити Косяку.

Коли Пашка наситився любов'ю і зрозумів, що у жінки від випитого і викуреного дах поїхав, що їй вже море по коліно, у кімнату зайшло кілька його корешів.

— Побавився і вистачить, —