Читати книгу - "Няня для олігарха, Роза Фаєр"

І,як він взагалі хоче серйозно вибирати цю річ. Може мені ще перед ним їх приміряти, навіть в роздягальню не заходячи. Звичайно,всі ці думки лунали тільки в моїй голові. Тому що, тільки здоровий глузд підказував мені,що це м'яко кажучи не правильно і ні до чого доброго не приведе. Проте, все інше горіло бажанням пройтися перед Сергієм,розпалити в ньому..кхм,так,Надя, зберися. Ні до чого доброго це не приведе і тобі потрібно якось викрутитися від його пропозиції.

-Слухай, може я все ж сама сходжу,це не займе багато часу, ми ж поспішаємо і Софія давно вже хотіла туди,-намагаюся врятуватися, використовуючи дитину. Знаю, що так не правильно,але має подіяти.

-Надіє,не переймається так,ми все встигнемо. Так, маленька,ти, ж відпустиш нас,-звертається він до дитини і я дивлюся на неї в надії, що вона розділить мою думку. Тому що,вона за останнім тиждень мені усі мізки проїла тим аквапарком. Що зробиш, дитина любить плавати навіть у вихідні,бо в будні вона двічі на тиждень відвідує басейн. Але там же не так весело,як в аквапарку і гірок не має.

-Ні, таточку,-в цей момент я розумію, що то повністю татова доня,яка буде підтримувати його думку завжди. Що ж,її можна зрозуміти. То її батько,а я.......я тільки няня і то недавно..

Отже, вийшло,як вийшло. Ми під'їхали до торгового залу, аргументів у мене більше не було. Тому,ми спокійно всі разом вийшли з авто і рушили до входу. Далі відвели Софію у дитячу кімнату,де Сергій провів величезний інструктаж із техніки безпеки працівникам,які наглядають за дітьми. Думаю, що після цього навіть жодна рижа волосинка не впаде. А якщо впаде,то в когось станеться серцевий напад. Це я прочитала по обличчі тих бідолах,але що можу сказати. Безпека дітей понад усе.

Коли всі справи були вирішені,настав час ікс. На тремтячих ногах я плелася за Сергія і молилася, щоб у цьому центрі не було жодного магазину з купальниками. Проте,мало в це вірила. Бо хоч зараз і не сезон,але теплі краї ніхто не відміняв, щоб купальники не продавалися в якийсь період пори року.

Тому,ми не пройшли й десяти вивісок магазинів,як здалеку я побачила манекенів у бікіні. Подумки перехрестилася і вирішила, що я доросла жінка і ніхто мене не змусить купити те, що мені не сподобається. Щось останнім часом я собі стала занадто часто нагадувати про вік. Напевно,вже прийшла старість, якщо я постійно забуваю скільки мені років. Але це все дурниці від хвилювання,бо тільки що ми переступили поріг до магазину.

Я швидко заспокоїлась і рушила в сторону,де бачила більш закриті моделі. Навіть толком не дивлячись на розмір я згребла декілька купальників і рушила в сторону примірочних. Проте,мої грандіозні плани знову накрилися мідним тазом. Бо поки я виконувала вищезгадані маневри, Сергій мило поговорив з продавцем і та перегородила мені шлях, коли я була вже майже біля цілі.

-Пані, дозвольте мені вам допомогти,-мило щебече вона і забирає з моїх рук речі на які я так надіялася. Але не віддавати їй їх був явно не варіант,не битися ж через цей шматок тканини.

-Пані,ви, помилились з розміром,вам потрібно менший на один. І як я розумію,ваш молодий чоловік хоче оглянути більш відкриті моделі. Пройдіть,будь ласка,в примірочну,а я все зроблю,-продовжувала щебетати дівчина,все частіше кидаючи погляди на Сергія. А в дівчини я бачу,губа не дура,хоче все й одразу.

Що ж,я пішла до примірочної,краєм ока спостерігаючи,як продавець крутить стегнами, щоб привернути до себе увагу Сергія. Проте,її наче для нього не існувало. Тому що, він дивився або на мене або на той варіант,що та брала до рук. Це чомусь було до біса приємно. Хоча, можливо ця б ситуація пішла б мені на руку. І Сергій так би вперто не намагався вибрати мені купальник, щоб я постала перед ним майже гола.

І так, мені принесли шість варіантів,з яких я залишила тільки рівно половину. Тому що,інша половина більше була схожа на шнурочки з невеликими шматочками тканини для прикриття стратегічно важливих місць. 

Я взяла червоний, чорний і білий. Вони були різні,але хоч більш менш закриті. Спочатку,я взялася за білий,але він мені не дуже підійшов. Груди були повністю закриті,а от знизу я була наче без трусиків. Далі я взялася приміряти чорний. Трусики,на цей раз,лягли ідеально,але я ніяк не могла впоратися з застібкою бюстгальтера. Через декілька хвилин своїх мук,я жалістю попросила:

-Допоможіть,я не можу застібнути верх.

У ту мить,я сподівалася, що ця продавщиня стоїть поруч і зараз прийде мені на поміч. Але натомість до мене зайшов Сергій і за одну секунду в примірочній стало надто тісно........