Читати книгу - "Няня для олігарха, Роза Фаєр"

Ми стоїмо один напроти одного, правда я спиною до Сергія,але добре бачу його в дзеркалі. Він робить крок до мене,а я просто завмираю на місці. Наче заворожена дивлюся,як він забирає в мене кінці бюстгальтера і нарешті його застібає. Проте,він не спішить забирати руки від моєї спини,а легко водить по ній пальцями, викликаючи,при цьому, мільйони мурашок. Я з останніх сил стримуюсь, щоб не закрити очі від задоволення, тому що,спина це моє слабке місце і мене зовсім не хвилює,як він про це дізнався.  Або те, що це неправильно. Тому що,як це може бути неправильним, якщо так добре. Не знаю чим би це все закінчилося,якби в кабінку не постукала наша зацікавлена продавщиця.

-Вам усе підійшло,-щебече вона,наче і справді хвилюється за мене,а не за те, що увагу Сергія вона так і не завоювала.

-Так, ми беремо чорний купальник,-спокійно відповідає їй Сергій і виходить,але все ж його голос віддає хрипотою.

Не мислимо,як він може так різко переключитися. Я тут стою вся червона і незадоволена. Не знаю тільки від чого. Через те, що він до мене поліз чи через те, що нас перервали. Одним словом,я швидко вдягнулася і вийшла з примірочної. 

Але там мене чекав ще один сюрприз. Сергій вже розрахувався і розмахував переді мною пакетом.

-Можемо йти,-сухо кинув він мені.

І це вперше за скільки часу мене взбісило. Я взагалі-то сама могла оплатити і це зовсім не правильно,і недоречно,і ухххх.. він мене бісить.

Одним словом, після відвідування магазину я була не в кращому настрої. Але сваритися бажання не було,тим паче в присутності Софії,яку ми забрали і нарешті вирушили до аквапарку. Цілу дорогу,яка тривала близько двадцяти хвилин я мовчала та взагалі була обернена до вікна. Під'їждали ми до аквапарку під дитячий писк,що хоч трохи мене заспокоїв, тому що,дитині не має чого псувати відпочинок своєї кислою фізіономією. Правда, спроби Сергія зі мною заговорити я ігнорувала, принаймні,коли він намагався це зробити. Тому що, після п'ятого випадку мого ігнорування він просто закотив очі і, також, мовчав. А це мені ще більше не сподобалося. Що він,як чоловік,не може розібратися у чому полягає причина мого мовчання або вибачитися. Ні, він вибрав тактику "само пройде",але не на ту натрапив,бо я ще той впертий горішок. Єдине, що мене засмучувало це те, що я по іншому уявляла собі сьогоднішній відпочинок.

Тому,я твердо вирішила, що як тільки Сергій до мене заговорить,то я йому відповім. Бо може я даремно так себе накрутила. Подумаєш,купив чоловік купальник,радіти цьому потрібно,а не коники свої показувати. Проте,ні коли ми переодягалися, ні коли ввійшли до самих басейнів з атракціонами,він не робив більше спроб зі мною поговорити. Більше того, він сказав, щоб Софія була зі мною,а сам він має кудись відійти.

Отак,я вам скажу день повільно пішов для мене на смарку,як то кажуть. Ну,але перед маленькою я не хотіла засмучуватися, тому зібравши себе до купи,повела її туди, куди бажало її серце. Признатися чесно, було неочікувано весело,бо я впринципі дуже люблю плавати. Мої батьки в дитинстві часто возили мене на моря і озера, щоб я навчилася цьому життєрятуючому навику.

Таким чином,ми з Софією обійшли всі можливі варіанти гірок,які там були і вже через годину спокійно релаксували в басейні для наймолодших. Точніше Софія гралася,а я просто лежала у теплій воді і налаштовувалася на робочий тиждень. Єдине, що мені не вдалося,це повністю розслабитися,бо я не могла викинути з голови думку,де подівся Сергій. Невже він просто покинув нас з Софією самих,а сам поїхав розважатися у інше місце. Тоді чому настільки потрібно було все так ускладнювати,він міг просто мене попросити або приказати, хоча останній варіант відпадає. Сергій ніколи собі не дозволяв зі мною погано поводитися. Навіть,коли ми сварилися,то він не переходив межі і ніколи мене не принижував. 

А може в нього термінова робота! Еврика! Але ні....До нього ніхто не телефонував,ми ж завжди були поруч. Одним словом, детектив з мене нікудишній.

Раптом,я відчуваю, що хтось торкається до мого плеча і різко відкриваю очі. Одразу натикаюся на Сергія,а ще на два коктейлі,які він тримає на таці. Сьогодні він прямо для мене офіціантом підпрацьовує.

-Не бажаєте промочити горло, пані,-ввічливо запитує він.

Я заходжуся сміхом від його інтонації.

-Бажаю, але тільки трохи, бо після ваших пригощань у мене вранці не дуже гарне самопочуття,-тягнуся я за коктейлем, а Сергій тим часом,наче навмисно торкається до моєї руки. Від цього дотику мене пронизує в тому місці током і я впускаю склянку, вміст якої виливається прямо на мого боса.

-Ой..

Це єдине,що я можу сказати в цій ситуації,в якій винні мої криві руки. Єдине добре, що склянка не розбилася,бо тут багато людей,в тому числі дітей і могли б бути неприємні наслідки. Проте,по виразу обличчя Сергія видно, що він не бачить і краплі радості в тому, що тільки що сталося.

Бачу, що він стримується і, всунувши в мої руки тацю,йде геть, напевно під душ, щоб змити з себе напій. Бачу, що сьогодні я приношу йому тільки неприємності і добряче випробовую нерви на міцність. Але вже як є.

Я спокійно беру інший коктейль в свої руки і роблю ковток. Хм,а він зовсім не молочний. Тут добрячий вміст алкоголю,але як...... Тепер зрозуміло,де він лазив стільки часу. В аквапарку заборонено випивати будь які спиртні напої. Цікаво,як він все це провернув.

Проте,в цю мить мені потрібно було хвилюватися зовсім про інше. Адже, вчора я явно перевищила свою норму алкоголю,а сьогодні ще не снідала,бо фізично не могла через погане самопочуття. А тут ще й коктельчик на пустий шлунок, який більше схожий на горілку з краплею томатного соку. Мммммм,кривава Мері,мій улюблений.

Але чую,що ковток за ковтком мені все краще і краще,а настрій просто на висоті.Все таки, який бос у мене хороший,а я,до речі, тоже ще огого...

Одним словом,коли повернувся Сергій,я вже була хороша і дуже весела. Не знаю, як він зрозумів, що я вже в стельку п'яна. Можливо це пуста склянка біля моїх ніг,а може мене зрадив розфокусований погляд, але результат з цього вийшов один.