Читати книгу - "Секрети Лос-Анджелеса, Джеймс Еллрой"

Вони рушили вгору — короткий коридор, хлипкі на вигляд двері. Джек дістав свій револьвер; Дентон тримав по пістолетові в кожній руці. Рахуючи номери, вони дійшли до № 114. Дентон із Джеком відступили на крок назад і одночасно шугонули ногами. Двері злетіли з петель, і вони побачили чорного хлопця, який, угледівши їх, схопився з ліжка.

Чорношкірий підняв руки. Дентон посміхнувся й прицілився. Джек штовхнув напарника плечем, і два постріли влучили у стелю. Джек вбіг до кімнати; хлопець спробував втекти, але Джек приклав його руків’ям револьвера по голові. Після такого хлопець уже не опирався — Дентон заклацнув йому наручники за спиною. Джек одягнув кастет і стиснув кулаки.

— Де Лерой із Тайроном? — спитав він.

Молодик проговорив крізь розкришені зуби закривавленим ротом: «Один-два-один». Дентон підняв його за волосся.

— Ти ж тільки не вбий його, — кинув Джек.

Дентон плюнув хлопцеві в обличчя; у коридорі почулися крики. Джек вибіг у коридор, завернув за ріг і зупинився навпроти № 121.

Зачинено. Галас ставав дедалі сильніший — нема коли слухати. Джек ударив ногою, і двері відчинилися. У номері було двоє чорних — один спав на розкладачці, інший хропів на матраці.

Джек увійшов. Десь неподалік розривалися сирени. Хлопець на матраці ворухнувся, і Джек вирубив його ударом кийка, а потім одразу ж приклав і другого, поки той не прокинувся. Сирени за вікном стихли. Джек помітив на тумбочці коробку.

Це була коробка від патронів: «ремінґтон» дванадцятого калібру. Коробка на п’ятдесят штук, а залишилося їх там зовсім трохи. 

Розділ 19

Ед продивився рапорт Джека Вінсеннса. Тад Ґрін спостерігав за ним, ігноруючи телефон, що дзвонив у нього за спиною.

Коротко, чітко — писати звіти Сміттє-Джек уміє.

Затримано трьох негрів: Реймонда «Солодкого» Коутса, Лероя Фонтейна, Тайрона Джонса. Під час арешту чинили опір й дістали незначні тілесні ушкодження; знайшли їх за підказкою іншого чорношкірого, що описав Коутса, як відбитого на голову дог-хантера. Коутс значився у переліку власників «меркуріїв», наданому автоінспекцією, а інформатор повідомив, що він тусується із двома корешами — Лероєм і Тайроном — у готелі «Тевір». Усіх трьох взяли в самих трусах; сержант Вінсеннс передав затриманих офіцерам патрульної служби, які прилетіли до готелю, почувши стрілянину, а сам обшукав номери молодиків на предмет доказів. Було знайдено коробку для патронів до «ремінґтону» дванадцятого калібру на п’ятдесят штук, у якій бракувало понад сорок патронів, але ані самих дробовиків, ані гумових рукавичок, ані плям крові, ані великих сум грошей або чогось іншого, що вказувало би на причетність підозрюваних до злочину, не виявили. З одягу в кімнатах підозрюваних виявилися тільки брудні футболки, боксерські труси й акуратно складені в пакет речі із пральні. Вінсеннс перевірив ємність для спалювання сміття на задвірках готелю; там щось горіло — адміністратор повідомив, що близько сьомої ранку Солодкий Коутс кинув туди багато одягу. Далі Вінсеннс зазначив, що Фонтейн і Джонс, очевидно, перебували під впливом наркотиків або алкоголю, бо не прокинулися ані від стрілянини, ані від галасу під час арешту Коутса. Патрульним, які прибули на місце арешту пізніше, Вінсеннс наказав пошукати автомобіль Коутса — на парковці перед готелем його не було, як і в трьох сусідніх кварталах. Було розіслано орієнтування; також Вінсеннс зазначав, що проведення парафінового тесту було неможливе — від рук усіх трьох затриманих буквально несло парфумами.

Ед поклав рапорт на стіл Ґріна.

— Я здивований, що він їх одразу не пришив.

Знову лунає телефонний дзвінок, але Ґрін продовжує його ігнорувати.

— Так більше галасу у пресі, хай краще про це пишуть, ніж про те, що він крутить романи із своячкою Елліса Лоу. І за те, що ті чорні свої лапи вимочили у парфумах, нам треба також подякувати Джекові — це він навчив цього трюку сценаристів «Жетону честі». Ну що, Еде, готовий?

Екслі скрутило живота.

— Так, сер, готовий.

— Шеф хотів, аби ви попрацювали разом із Дадлі Смітом, але я його відмовив. Сміт — чудовий коп, але має упередження проти кольорових.

— Сер, я розумію, наскільки важливою є ця справа.

Ґрін підкурив сигарету.

— Еде, я хочу, аби вони зізналися. П’ятнадцять патронів зі знайдених в «Нічний сові» мають своєрідну позначку, отже, якщо ми знайдемо зброю — справу зроблено. Я хочу знати, де дробовики, де машина, і зізнання потрібне до того, як ми офіційно висунемо їм звинувачення. Перш ніж вони постануть перед суддею, у нас є сімдесят одна година. І до цього моменту я хочу знати все. Але зробити все треба чисто.

Спершу потрібні подробиці.

— Судимості в наших діточок є?

— Усіх трьох судили за викрадення автомобілів та пограбування, — сказав Ґрін. — Коутса та Фонтейна ловили за підгляданням. Та й вони вже не «діточки»