Читати книгу - "Довга дорога до тебе (ч.3), Хелена Власенко"

 Дана продовжувала переписку з Крістіаном, який заявляв, що скучає за нею, а одного разу взагалі здивував раптовою наполегливістю і серйозними намірами, прямо заявивши:

 "Переїзди до Іспанії. Я не жартую"

 "Несподівано якось..."

 Дана злегка ошаліла від такого натиску і не знала, як реагувати та що думати.

 "Розумію, що несподівано, але чому б ні? Іспанія чудова, красива країна. Розпочнемо життя заново, бо в мене відчуття, що неприємні спогади з минулого не покидають тебе. Ми зможемо нормально зустрічатися, а не оці от несерйозні переписки. Скажу навіть більше. Я вже можу запропонувати тобі роботу. В моїй юридичній конторі постало питання і серйозна потреба в перекладі якраз з української. До нас все частіше звертаються імігранти, заробітчани і твої послуги дуже пригодились би. То як? Що ти на це скажеш?"

 "Не знаю. Справді. Ти звалив на мене таку пропозицію. Погодься, дуже навіть серйозні зміни ти пропонуєш. Я таку можливість не розглядала, не задумувалась, тому зараз мені нічого тобі сказати"

 "Тож подумай. Це хороший шанс почати життя з чистого листа і відпустити, нарешті, минуле, бо де, як не на зовсім новому місці, в новій країні це робити. Я тут допоможу з усім"

 "Так, дякую. Пропозиція дійсно цікава і я обов'язково подумаю над нею"

 "Сподіваюсь, ти розумієш, що це для тебе хороша можливість"

 "Мабуть, твоя правда"

 Тиждень так і залишився б нуднуватим і монотонним, якби не одна прочитана новина. В п'ятницю, вклавши Даринку в обід поспати, Дана лежала поряд неї і безцільно гортала стрічку соцмереж, а коли зайшла в групу місцевих новин, то від однієї прочитаної аж підвелася і сіла на ліжку. Вона ще раз пробіглася уважно очима по тексту, щоб впевнитися, що все правильно зрозуміла: "Вчора вночі, перебуваючи в стані алкогольного і наркотичного сп'яніння, в ДТП загинув власник однієї із відомих дизайн-студій Києва". Фото Стаса додавалось. 

 Дана затремтіла і нервове збудження не давало всидіти на місці. Вона пішла на кухню і півгодини ходила зі сторони в сторону, стривожено роздумуючи над єдиним питанням: "Що робити?!"