Читати книгу - "Полонянка бандита , Тетяна Калинова "

      Емір   дійсно    чекає   мене    внизу    біля    сходів.   Такий    гарний   чортяка,   а   посмішка    яка...   Ууух!    Навіть    не    дав    мені   спуститись    вниз ,   підхопив    і    затиснувши    в    своїх    ведмежих    обіймах,   впився   в   рот   жадібним,   пристрасним   поцілунком.    Йоли-пали   що   витворяє!!!   Та   за   такі   поцілунки    можна    душу   продати...    і   серце  в    придачу. 

       - Я    божеволію   від    тебе  ,   ашким.   Відірватись   від    тебе    неможливо.  Особливо   тепер.   Коли   знаю    яка    ти   класна.

       - То    не    відривайся .   Нічого   не   маю   проти.   - він   посміхається   в   поцілунок   і   далі   цілує.

      - Ходімо  крихітко ,   бо   ще    кілька   хвилин    так   постоїмо    і    повернемось    в    спальню.  -  від    його   слів   тіло    вкрили    сироти .   Емір   не   чекаючи    відповіді   взяв    мене    за    руку    і    повів    на    вихід   з    будинку. 

     Ми   сіли    в    синій   спорткар,    якого    раніше    я    не    бачила    і    рушили    з    місця.   За    нами    як    завжди   слідує   чорний    позашляховик    з    охоронцями.   

     - Ліє ,  поки  ми  їдемо ,  хочу  в  тебе  дещо  запитати. - Я   напружилась.  Ми  вже  начебто  все   обговорили  і  все  вияснили .  Чи  ні?   

     -  Що   саме? 

    - Це   стосовно   теки  яку шукає   Охотський.  -  знов   починається.  Мене   перетрусило .  Знов  згадую  як   після  кожного  запитання   стосовно   теки  "в   гостях"   в   татечка ,   починались   тортури ... 

    - Еміре ,  я   клянусь   тобі ,   що   уявлення   не  маю  що  це   за  тека ,  так   само  як   і  не  знаю   що   в  ній .

    -  Тихо    мишеня.   Не   хвилюйся   так .   Я   вірю   тобі .     Просто  хочу   зрозуміти ,  чому   Віт   впевнений   що   теку  взяла   твоя  мати?

     -  Уявлення   не   маю .  Та   якби   мама  її   взяла ,   то  точно   б  повернула.  Ти   уявлення   не   маєш   що   вона   пережила   перед    смертю.  -  опускаю   голову   борючись   зі  сльозами.

   -   Вибач   крихітко.  -  кладе  долоню   на   мою   руку . -   Я    не   хотів   псувати   тобі  настрій ,   але   мені  потрібно було   це   знати.   Охотський -  серйозний   супротивник   і   якщо    ми  хочемо   перемогти   в  цій   війні ,   маємо   знати   все   про  нього  і   намагатись  передбачати   наступні   його   кроки.   

    -  Я   розумію .  От   тільки  нажаль  нічим   допомогти   не   можу.   Я    ж  практично   нічого   про   нього  не   знаю.  Знаю   лише ,   що   дуже   хочу   щоб   він   перед   смертю   довго   мучився. -  Емір   зупиняє   автомобіль   і   притягнувши   мене   до   себе   міцно   обіймає.    Ми  мовчки    так   сиділи   кілька   хвилин.   Потім   він   відхилився   і   посміхнувся.

     - Приїхали.  -   роздивляюсь   навкруги  і   нічого   не   розумію...     Авто   стоїть   біля    високого   паркану ,   з-за   якого    чути   якесь    гарчання.  -  Сподіваюсь ,   ти   любиш   швидкість?  -  відкриваю   рот   від   здивування ,   та   запитати    щось   не   встигаю ,   тому   що   Емір   рушає   з   місця   і   заїжджає    в    ворота.    Тепер   ясно   що   то   було   за   гарчання...   Ми   приїхали   на   гоночний   трек.   Холодок   пробіг   по  спині   від    швидкості   і   гарчання    автомобілів   які   проїхали   зовсім    поруч.

     -  Ти... ти   жартуєш? -  напівпошепки.  -   Сподіваюсь  ми  приїхали   лише   подивитись? -  він  іронічно   підіймає   брови   і   лукаво   посміхається.   Так ,   потрібно    мотати   звідси.   Та   щойно   я   про   це   подумала ,   почула   клацання.   Паразит   заблокував    дверцята   і   перевіривши    чи   я   пристебнута ,   заводить  авто.   -  О  Божечки!  - кричу   і   хапаюсь   за    що   бачу.    Мій    тиран    сміється   і   прибавляє   газу.   За    мить    ми   заїжджаємо    на    саму    доріжку    для    перегонів    і    тут   починається    найцікавіше...   Швидкість   божевільна ,   адреналін   зашкалює ,   пульс   гепає...  І   я   сама    себе    дивую ,   та   мені    починає    це    подобатись.   Верещу    від    захвату   а   Емір    посміхається    і    витискає   з    автомобіля    все    що    можливо.   Капець!!!   Який    крутяк.     Мені     так    подобається ,  що    аж    тіло   тремтить.     Особливо   подобається   спостерігати    за   своїм    чоловіком ,   який    так    впевнено    тримає    кермо.   Йому    дуже  личить    те    що    він    робить.   А    головне ,   що    він    отримує    від    цього    кайф.   А    мене    це    до    сказу    збуджує.    Хочу    його.   Хочу    просто    зараз.   Щоб   пестив     мене    цими   руками ,    які    так    впевнено    тримають    кермо .    Щоб    брав    мене    швидко    і   нестримно ,   як    зараз    веде    авто.   Я   збожеволіла!!!   Щоки   спалахують ,    дихання    пришвидшується .    Що   це    в    біса    таке?    Це    адреналін    так    на  мене    діє? 

      Проїхавши    кілька    кругів    Емір з'їжджає    з    доріжки    в    сторону ,   подалі   від     людей    і    зупиняється.

      - Ну ,   як    тобі    крихітко? 

      - Ти    божевільний ,  Еміре.   Але    здається    я     теж. -  відповідаю    і    перелажу    йому    на   коліна.   Обіймаю    за    шию    і    цілую.   Здається    він    шокований ,   бо    зреагував    не    відразу.   Він    поглиблює   поцілунок ,    а    його    руки   спершу   стягли  з   волосся   резинку  а   потім   пірнули    під    сукню     і    жадібно    зминають    сідниці.   -  Я   хочу    тебе.  - шепочу .  -  Зараз. -  він    гарчить    в    поцілунок    і    припідіймає    мене.   Почула    клацання   пряжки    і   за    мить    Емір    відтягнувши    в    сторону    мої    трусики    повільно    насаджує    на    себе.   При   цьому    відривається    від    моїх    губ    і    дивлячись     в    обличчя    зчитує    мої    емоції.    Видно    хвилюється ,   що    може    знов    зробити    боляче.   Коли    він    ввійшов     повністю    я    гучно    видихнула   і    очі    самі    закотились    від    задоволення.    Емір     посміхнувся    і   почав    рухатись    з    кожним    поштовхом    все    швидше    і    різкіше.     А    мені    хотілось    ще    швидше ,   ще    глибше,   ще...  Я    не    знаю...   Та    за    мить    він    вже    не    стримувався    і    я   теж.   Я    рухалась    йому    на    зустріч    і    здається    навіть    кричала    і    просила    ще.   А потім...  Потім    мене    просто    підірвало...  Здається    що    я     навіть    відключилась.    Емір     занурює    долоні     в     моє    волосся     і    цілує     шию ,   обличчя ,   губи.