Читати книгу - "Серце вовка, Дроянда"

Василиса відчула біль у його словах, але вона змусила себе не здаватися. Вона не була більше тією беззахисною дівчиною, якою була раніше.

— Я не залишила вас через зневагу, тату. Я пішла, тому що я не могла більше жити в тому світі, в якому ви мене тримали. Я зробила це, щоб знайти свій власний шлях, навіть якщо це означає залишити все, що я знала до цього. Але зараз я хочу дізнатися, що стало з вами, і чи можна знайти мир між нами.

Батько подивився на неї з серйозним виразом обличчя, його очі м’яко пронизували її погляд, і, хоча він не показував цього, він почав бачити, що Василиса змінилася.

— Може, ти і правдива, і хочеш знайти шлях назад. Але для нас все змінилося, і це вже не той клан, що був раніше. І ти повинна зрозуміти, що тепер кожен твій крок буде мати наслідки, не лише для тебе, а й для інших.

Це була точка неповернення для Василиси. Вона прийшла сюди з надією на відновлення зв'язків, але чи буде це можливим?

Перед нею знову стояли труднощі вибору, і навіть її рідний клан залишався для неї загадкою. Як їй діяти далі?