Читати книгу - "Енн із Інглсайду"

тітку Юдору? Та колись оголосила, що не вийде заміж, доки не знудиться фліртувати, і ось результат. Вона й дотепер кокетує з кожнісіньким зустрічним чоловіком, хоч їй уже повних сорок п’ять літ. От як воно стається, коли виробити звичку. Ви ж чули, пані Блайт, дорогенька, що та Юдора заявила була на весіллі своєї кузини Фанні? «Ти підбираєш мої покидьки». Казали, що між ними аж іскрами прискало, і відтоді вони знатися не хочуть.

— «Смерть і життя — у владі язика»[19], — неуважно зронила Енн.

— Істинно так, рибонько. До речі, коли ми про це згадали — я волію, щоби пан Стенлі був дещо стриманіший у своїх проповідях. Він образив Воллеса Янга, аж той хоче покинути церкву. Усі кажуть, що проповідь минулої неділі була прочитана саме для нього.

— Варто лиш пасторові діткнути своїми словами якусь певну людину, усі починають вважати, що він писав проповідь саме для неї, — мовила Енн. — Готовий капелюх неодмінно комусь пасуватиме, та це не означає, що його шили саме для того покупця.

— Дуже розсудливо, — притакнула Сьюзен. — А Воллеса Янга я не зношу. Три роки тому він дозволив якійсь компанії намалювати рекламу на боках його корів. Такий господар, як на мене, надто вже бережливий.

— Його брат Девід нарешті жениться, — мовила панна Корнелія. — Довго міркував, що вийде дешевше — женитися а чи найняти економку. «Можна поратися вдома й без жінки, та це важкувато, Корнеліє», — сказав він мені, коли померла їхня матінка. Я припускала, що такий у нього задум, хоч і не схвалювала цього. І ось тепер він побереться із Джессі Кінг.

— Із Джессі Кінг? Я була певна, що він упадає за Мері Норт.

— Він каже, що не візьме собі дратівливої жінки. Та ходять чутки, буцім він їй освідчився, а вона відважила йому ляпаса. А Джессі Кінг немовби як сказала, що воліла б собі гарнішого чоловіка, але згодиться й такий. Звісно, для декого в бурю всяка гавань добра.

— Мені здається, пані Еліот, тутешні люди й половини того не кажуть, що знати із пліток, — заперечила Сьюзен. — Я певна, що Джессі Кінг буде Девіду Янгу ліпшою жінкою, аніж він заслужив… хоч на вроду він таки непоказний — мовби його щойно випрали.

— А ви чули, що в Олдена й Стелли знайшлася донечка? — запитала Енн.

— О, так. Надіюся, Стелла буде мудрішою матір’ю, аніж була Лізетта. Чи вірите, рибонько — Лізетта достоту ридала, що дитя її кузини Дори почало ходити раніше за Стеллу.

— Ми, матері, нерозважливе плем’я, — усміхнулася Енн. — Пригадую, я сама була вбита горем, коли в Боба Тейлора, що народився в один день із Джемом, виріс третій зуб, а в Джема не було ще жодного.

— Бобові Тейлору невдовзі робитимуть операцію з видалення мигдалин, — повідомила панна Корнелія.

— Мамо, а чому нам теж не роблять операцій? — поцікавилися в один голос Ді й Волтер. Вони незрідка виголошували щось одночасно — і тоді зчіпляли мізинці й загадували бажання. «Усе викликає в нас ті самі думки й відчуття», — статечно запевняла Ді.

— О, це незабутнє весілля Елсі Тейлор, — поринула в спогади панна Корнелія. — Її найкраща приятелька, Мейзі Міллісон, мала зіграти весільний марш, але заграла похоронний. Звісно, вона божилася, що була страшенно схвильована, та люди на те мали свою думку. Вона сама сподівалася вийти за Мака Мурсайда. Спокусливий, велемовний негідник, він завжди казав жінкам те, що вони хотіли почути. Він занапастив життя Елсі. Ох, рибонько, вони обоє давно в Безмовнім Краю[20], а Мейзі побралася з Гарлі Расселом і всі вже забули, як він освідчився їй у надії, що та скаже «ні», а вона зненацька погодилась вийти за нього. Гарлі й сам забув про це — типовий чоловік. Він певен, що ліпшої жінки в цілому світі немає, і тішиться із власного мудрого вибору.

— Нащо ж він освідчувався, коли не хотів її брати? Мені це видається дуже дивним, — замислилася Сьюзен, та смиренно додала: — Хоча, звісно, я не можу судити про таке.

— Йому велів батько. Він не хотів освідчуватися, та думав, що не ризикує… А от і лікар Блайт.

Гілберт відчинив двері, впустивши за собою в передпокій задерикуватий подмух сніговію, скинув пальто й затишно влаштувався біля каміна.

— Я затримався довше, ніж припускав…

— Певно, мереживна сорочка була дуже гарна, — мовила Енн, лукаво всміхаючись панні Корнелії.

— Про що ти говориш? Мабуть, це суто жіночий жарт, якого не осягне мій шкарубкий чоловічий розум. Я їздив до Верхнього Глена — відвідати Волтера Купера.

— Дивно, як то він іще тримається, — озвалася панна Корнелія.

— У мене вже вривається терпець, — усміхнувся Гілберт. — Цей чоловік давно мусив померти. Минув рік, відколи я дав йому щонайбільше два місяці, проте він досі живе й нищить мою репутацію.

— Якби ви знали Куперів так само добре, як я, то остереглися б віщувати їхню долю. Чи ви не знали, що їхній дід був ожив, коли вони вже купили труну й викопали могилу? Гробар відмовився взяти труну назад. Певно, Волтерові нічогенька розвага з того, щоби влаштовувати репетиції власного похорону. Хіба не типовий чоловік? А онде й Маршал їде, я чую дзвіночки. Енн, рибонько, це вам — баночка маринованих грушок.

Усі — дорослі й малі — провели панну Корнелію до дверей. Волтерові темно-сірі очі вдивлялися в штормову ніч.

— Хотів би я знати, де тепер Півник Робін, і чи прилетить він до нас навесні, — тужливо промовив хлопчина. А що, коли Півник Робін уже на тій таємничій землі, яку пані Еліот називала Безмовним Краєм?

— Робін на півдні, де тепло й сяє сонце, — утішливо мовила Енн. — Я певна, він повернеться до нас весною — лишилося тільки п’ять місяців. Курчатка мої, вам давно пора спати.

— Сьюзен, — зашепотіла Ді, прослизнувши в комору, — якщо вам потрібне немовля, я знаю, де можна взяти зовсім новеньке.

— І де ж то?

— У Тейлорів. Емі каже, що його принесли янголи й утнули дурницю. Там і без нього вже восьмеро дітлахів. А ви вчора казали, що Рілла вже геть велика й вам сумно без немовляти. Я певна, що пані Тейлор залюбки віддасть вам своє.

— Чого лиш не вигадає малеча! Усі Тейлори мають чисельні сім’ї. Батько Ендрю Тейлора не пам’ятав, скільки в нього дітей — щоразу мусив перелічувати їх знову. Та поки що чужі немовлята мені не потрібні.

— Сьюзен, Емі Тейлор каже, що ви стара панна. Це правда, Сьюзен?

— Така була доля, що судилася мені