Читати книгу - "Кишеня, повна жита"

Він помовчав хвилину, перш ніж запитав з відвертою цікавістю:

— А яка різниця?

— Мене це трохи збило з пантелику, — сказав інспектор Ніл. — Ваш батько не залишив вашого листа тут, серед своїх персональних паперів, а забрав його із собою до «Тисової хатини», і я знайшов цього листа там, у його письмовому столі. Я ніяк не міг зрозуміти, навіщо він його туди забрав.

Ланс засміявся.

— Щоб він не потрапив на очі Персі, я думаю.

— Так, — погодився інспектор Ніл. — Схоже, ви маєте рацію. То, виходить, ваш брат мав доступ до приватних паперів батька тут?

— Як би вам сказати, — Ланс завагався і спохмурнів. — Не зовсім. Я думаю, він міг заглянути в них у будь-який час, коли в нього виникало таке бажання, але загалом…

Інспектор Ніл закінчив його речення за нього:

— …він не повинен був це робити.

Ланс широко всміхнувся.

— Цілком правильно. Відверто кажучи, це означало пхати носа туди, куди його не слід було пхати.

Інспектор Ніл кивнув головою. Він також вважав можливим, що Персівал Фортеск’ю пхав носа повсюди, куди не мав би його пхати. Така поведінка цілком узгоджувалася з тим уявленням, яке він уже склав про його характер.

— Варто лише згадати чорта, а чорт уже тут, — промурмотів Ланс, бо саме в цю мить двері відчинилися, і Персівал Фортеск’ю увійшов до кабінету.

Він уже розтулив рота, щоб заговорити до інспектора, але замовк і спохмурнів, коли побачив Ланса.

— Привіт, — сказав він. — То ти тут? Ти мене не повідомив, що сьогодні прийдеш сюди.

— У мене раптом виникло невтримне бажання працювати, — сказав Ланс, — тож я тут і готовий бути корисним. Що ти накажеш мені робити?

Персі відповів із роздратуванням у голосі:

— Поки що нічого. Анічогісінько. Ми повинні дійти певної домовленості щодо тієї сфери бізнесу, у якій ти захочеш працювати. Виділити для тебе кабінет.

Ланс, усміхаючись, запитав:

— До речі, навіщо ти звільнив розкішну Ґросвінор і поміняв її на цю красуню з конячою мордою?

— Знаєш, Лансе, ти вже перейшов межу, — гостро відповів йому Персівал.

— А це таки, безперечно, зміна на гірше, — ніяк не хотів заспокоїтися Ланс. — Ти знаєш, як я мріяв побачити розкішну Ґросвінор? Навіщо ти її позбувся? Боїшся, вона надто багато знає?

— Звісно, ні. Не верзи дурниць! — Персі говорив розгніваним голосом, його бліде обличчя почервоніло. Він обернувся до інспектора. — Не звертайте уваги на мого брата, — холодно промовив він. — Він має досить своєрідне почуття гумору. Я ніколи не був надто високої думки про розумові здібності міс Ґросвінор. Місіс Гардкасл має чудові рекомендації й працює відмінно, водночас будучи дуже скромною у своїх вимогах.

— Дуже скромною у своїх вимогах, — промурмотів Ланс, утупивши погляд у стелю. — Ти знаєш, Персі, я не схвалюю твого прагнення знизити платню службовцям контори. До речі, взявши до уваги, яку відданість фірмі виявили вони протягом цих трагічних тижнів, можливо, нам слід би підвищити платню всім нашим працівникам без винятку?

— Звичайно ж, ні! — сердито відповів Персівал Фортеск’ю. — У цьому немає ніякої необхідності.

Інспектор Ніл помітив диявольський вогник, який зблиснув в очах Ланса. Проте Персівал був надто роздратований, щоб звернути на нього увагу.

— У тебе завжди виникають якісь екстравагантні, фантастичні ідеї, — промовив він, заникуючись. — Батько залишив фірму в такому стані, що економія — наша єдина надія.

Інспектор Ніл вибачливо кахикнув.

— Це одна з речей, про які я хотів би поговорити з вами, містере Фортеск’ю, — сказав він, звертаючись до Персівала.

— Я слухаю вас, інспекторе, — озвався Персівал, переключивши свою увагу на Ніла.

— Я хотів би поставити вам кілька запитань, містере Фортеск’ю. Я розумію, що протягом останніх півроку, а може, навіть довше, понад рік, діяльність вашого батька і його загальна поведінка були джерелом безперервної тривоги для вас.

— Він захворів, — категорично заявив Персівал. — Немає сумніву, що він захворів.

— Ви намагалися умовити його зустрітися з лікарем, але зазнали невдачі. Він рішуче відмовився?

— Так, відмовився.

— Дозвольте мені запитати, чи ви підозрювали, що ваш батько захворів на хворобу, яку зазвичай називають загальним паралічем психічно хворого з ознаками манії величі та схильності до роздратування, які раніше або пізніше призводять до безнадійного божевілля?

Персівал здавався здивованим.

— Ви виявили надзвичайну проникливість, інспекторе. Це саме те, чого я боявся. Саме тому я так тривожився за стан свого батька й наполягав, щоб він почав лікуватися.

Ніл провадив:

— А тим часом, поки вам ніяк не вдавалося умовити батька звернутися до лікаря, він був спроможний завдати великої шкоди вашому бізнесу?

— Звичайно, міг, — погодився Персівал.

— Отже, ви опинилися в надзвичайно скрутному становищі? — припустив інспектор.

— У жахливому становищі, можна сказати. Ніхто не знає, що мені довелося тоді пережити.

Ніл сказав лагідним голосом:

— З бізнесового погляду смерть вашого батька була надзвичайно щасливою обставиною.

Персівал гостро відповів:

— Сподіваюся, ви не думаєте, що я розглядаю смерть свого батька саме в такому світлі?

— Питання не в тому, як ви її розглядаєте, містере Фортеск’ю. Я говорю лише про голий факт. Якби ваш батько не помер, вашу фірму спіткав би неминучий фінансовий крах.

Персівал сказав із нетерпінням у голосі:

— Так, так. Якщо розглядати лише фактичну сторону справи, то ви маєте цілковиту слушність.

— Смерть вашого батька була щасливою подією для всієї родини, бо вона залежить від цього бізнесу.

— Так. Але даруйте мені, інспекторе, я не зовсім розумію, куди ви хилите… — Персівал замовк.

— Зрозумійте, я нікуди не хилю, містере Персівал, — сказав Ніл, — я лише хочу, щоб усі факти були викладені точно. А тепер я хотів би з’ясувати ще одну річ. Якщо я не помиляюся, то ви стверджуєте, ніби зовсім не спілкувалися з вашим братом після того, як він покинув Англію багато років тому?

— Так воно і є, — підтвердив Персівал.

— Я хотів би вам повірити, але ж це неправда, містере Фортеск’ю. Адже минулої весни, коли ви були особливо стурбовані здоров’ям вашого батька, ви надіслали листа вашому братові в Африку, розповіли йому про тривогу, яку вселяла вам поведінка батька. Ви хотіли,