Читати книгу - "Співучасть у злочині"

На його думку, зазначені правила, зокрема, зводяться до такого: а) при вчиненні злочину за співучасті з розподілом ролей діяння виконавця (якщо він один) кваліфікуються за загальними правилами; б) якщо у поведінці виконавця (співвиконавця) наявні ознаки іншого виду співучасника (наприклад, у вчиненому злочині виконавець виконував також функцію організатора), його діяння кваліфікується лише як діяння виконавця (співвиконавця), виконання ним функцій іншого співучасника у цьому разі може бути враховане при призначенні покарання; в) при вчиненні злочину групою осіб (у співвиконавстві без попередньої змови) діяння кожного співвиконавця кваліфікується з інкримінуванням йому кваліфікуючої (особливо кваліфікуючої) ознаки «групою осіб», якщо така ознака передбачена в юридичному складі відповідного злочину; г) при вчиненні злочину за попередньою змовою групою осіб (у співвиконавстві за попередньою змовою) діяння кожного співвиконавця кваліфікується з інкримінуванням йому кваліфікуючої (особливо кваліфікуючої) ознаки «за попередньою змовою групою осіб», якщо така ознака передбачена в юридичному складі відповідного злочину; такий само підхід застосовується і при вчиненні злочину за співучасті з розподілом ролей, якщо її елементом є співвиконавство за попередньою змовою; г) при вчиненні злочину за попередньою змовою групою осіб, якщо у відповідному юридичному складі злочину передбачена лише кваліфікуюча ознака вчинення його «групою осіб», діяння кожного співвиконавця має кваліфікуватись без інкримінування йому кваліфікуючої ознаки «групою осіб», такий підхід зумовлений тим, що відсутність попередньої змови, передбачена у ч. 1 ст. 28 КК України як обов’язкова ознака при вчиненні злочину групою осіб, а у разі вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою така змова наявна[256].

Певні особливості кримінальної відповідальності виконавця (співвиконавця) передбачені законом про кримінальну відповідальність у випадках ексцесу виконавця (співвиконавця). Проблема правильної кваліфікації діянь, за яких один із співучасників учиняє злочин, що не охоплюється умислом інших співучасників, існує в науці кримінального права давно. Головним чином це пов’язано з ексцесом виконавця злочину (у перекладі з латинської термін «ексцес» означає «вихід, відступ, відхилення»). Отже, нам необхідно з’ясувати правову сутність ексцесу, його кримінально-праве значення і, як наслідок, виробити правила юридичного тлумачення діянь, чому будуть сприяти визначення і розкриття ознак цього кримінально-правового феномена.

Характеризуючи ексцес виконавця злочину, як правило, вчені вказують на об’єктивну (відсутність причинного зв’язку) і суб’єктивну (відсутність вини) ознаки. Зовнішнім об’єктивним вираженням спільності дій співучасників є єдиний результат і причинний зв’язок між діями кожного співучасника і цим результатом. Причинний зв’язок є своєрідним кордоном, що визначає межі відповідальності за співучасть. Ексцес виконавця, що розглядається при дослідженні питань про кримінальну відповідальність співучасників, являє собою в цілому самостійне діяння, що не охоплюється умислом інших співучасників. Це дало підставу стверджувати вченим про відсутність причинного зв’язку при ексцесі виконавця.

Так, П. Ф. Тельнов зазначав, що поведінка співучасників утрачає причинний і винний зв’язок зі злочином, що вчиняється в умовах ексцесу, а отже і виключає відповідальність за нього інших співучасників[257]. Аналогічної думки дотримується В. А. Григор’єв[258].

Протилежну позицію займає В. С. Прохоров, який вважає, що «… ексцес виконавця є наявним лише у тому разі, якщо вчинене ним діяння знаходиться у причинному зв’язку з діями співучасників. Відсутність цього зв’язку означає відсутність ексцесу виконавця»[259]. Ф. Г Бурчак вважає, що у разі кількісного ексцесу вчинена виконавцем дія знаходиться в причинному зв’язку з діями інших співучасників, оскільки саме вони дають поштовх чи сприяють цій дії[260]. М. І. Ковальов вважає, що при кількісному ексцесі в наявності як причинний зв’язок, так і умисна вина[261]. При цьому автори розглядають так звані однорідні злочини (наприклад, співучасники задумали вчинити крадіжку, а виконавець вчинив розбійний напад). У С. Джекебаєв, Б. В. Здравомислов, О. В. Ушаков, О. Л. Цвиренко вважають, що при кількісному ексцесі дії співучасників тільки зовні (немов би в цілому) знаходяться у причинному зв’язку з діями виконавця, але саме та частина дії виконавця, що утворює ексцес, знаходиться поза цим об’єктивним зв’язком. Тому співучасники відповідають при ексцесі виконавця тільки за ті злочини, вчиненню яких вони сприяли і які охоплювалися їх передбаченням. На думку А. Ю. Корчагіної, причинний зв’язок між діями інших співучасників і наслідками вчиненого виконавцем злочину або відсутній, або має випадковий характер, наприклад: пособник добуває ключі від квартири і передає виконавцю запланованої крадіжки, а останній, проникнувши до квартири, вчиняє зґвалтування жінки, яка там знаходиться[262].

Для вирішення питання про те, що розуміється під причинним зв’язком за ексцесу, насамперед необхідно визначити, що розуміється під причинним зв’язком за співучасті. Складність встановлення причинного зв’язку за співучасті у злочині полягає в тому, що злочинний наслідок заподіює виконавець (співвиконавець), дії ж інших учасників створюють для цього результату лише умови[263].

С. О. Арутюнов, виходячи із системної природи співучасті, під причинним зв’язком за співучасті у