Читати книгу - "(не) Колишні, Таня Смолярчук"

З самого ранечку, я хвилювалася.Мене бентежила думка про те що доведеться провести цілі вихідні в компанії Андрія.І нехай це ділова поїздка, але все ж.

Старе кохання не іржавіє, а тимпаче у моєму випадку коли почуття не підвладні ніякому розуму.

Весь свій шлях, ми переважно мовчали.Так перекидалися деякими загальними фразами, все але ні про що.

Час від часу йому хтось телефонував, і вони довго обговорювали деякі моменти.Я переконана що це був його товариш і компаньойон.

Одеса зустріла нас всією своєю сонячністю та красою, шум бурхливих морських ївиль тривожив серце пробуджуючи спогади з минулого.

Десь у глибині маленька дівчинка в мені переконувпла шо все це не спроста.Можливо він теж це пам'ятає?Можливо йому теж не вистачає наших світлих моментів..

-Приїхали- виринув із спогадів, і я обернулася лицем до готелю в якому ми повинні були заселитися.

Що це збіг?Чи так заплановано?

-Мар'яно я наперед приношу свої вибачення, і це ні в якому разі не входило в мої плани, але так вийшло що сьогодні у нас вільний день..

-Тобто?

-Щойно телефонувала людина з якою власне і була запланована зустріч.Йому терміново потрібно виїхати на іншу зустріч, тому наша відкладається до завтра..

-Гаразд, отже відпочиваєм..

-Зараз заселемося в номери, а тоді можливо пообідаємо у низу, якщо ти звісно не проти.Не знаю як ти а я страшенно голодний..

-Добре без проблем..

-Чудово тоді чекаю на тебе через півгодинки у ресторані..

-Окей..

На щастя наші номери знаходилися далеко один від одного і це не могло не радувати.

Я напевне збожеволіла б від думки, про те що десь за стіною мій Андрій..

Я швидко оглянула просторий номер з виходом на море що мені дуже сподобалося.Особливо я не можу дочекатися коли настане ніч, і я зможу полюбуватися нічним зоряним небом, під шумок морських хвиль..

Швидко переодівшись, в легенький літній сарафан, я спустилася в низ готелю, на першому поверсі якого був ресторан.

Ввійшовши до зали я відразу помітила усміхненого Андрія, який у відповідь підійняв мені руку..

-Я ж не запізнилася?

-Дами ніколи не запізнюються, ти що забула..- між нами відбулася коротка пауза, і перепалка поглядами- я вже зробив своє замовлення, твоє ж робити  не ризикнув, оскільки не знаю наскільки змінилися твої смаки.

-Взагалі не змінилися: я досі віддаю перевагу вівсяній каші на сніданок, і фруктовому чаю..

-Чудово, принесіть нам будь-ласка все це і на додачу одне тірамісу..

-Досі пам'ятаєш?

-Я пам'ятаю все- він невимушено посміхнувся, і приступив до свого сніданку, а я в цей момент кидала дитячі погляди на нього.

Всетаки, нас багато чого пов'язує, а особливо це місце.Колись ми провели незабутнійтиждень на березі цього моря, потопаючи у безмежній романтиці, під шум прибою..І я дуже рада що він все ще пам'ятає мене до дрібниць.

Але не потрібно забувати що ми тут у справах, і ні про які шури мури річ не йшла.

-Як ти наважився на власний бізнес?- вирішила першою розпочати розмову, ну не мовчати ж нам постійно..

-В якийсь момент мені набридло залежати від батько, я вже надто дорослий хлопчик щоб плясати під його дудку, і тому ми з моїм товаришем прийняли радикальне рішення, зовсім нове для нас..

-Ти плануєш розвивати свою справу тут?

-А чому б і ні?Думаю бажаючих буде море, та й сам я дуже люблю Одесу..

-Пам'ятаю..А також пам'ятаю що дехто знає тут кожен закавулок, і міг би позмагатися з корінним Одеситом..- не витримую щоб не підколоти його.

-Хм.Ну то можливо тоді складеш мені компанію, у прогулянці, з мене виходить не поганий гід- підморгнув мені, невимушеною посмішкою..

-Пам'ятається в минулому, з такою впевненістю ми й заблукали- засміялася..

-Ось в цій голові- вказує пальцем на скроню- забита вся карта Одеси, тому будь впевнена..

-Ну тоді чого ми чекаємо, пропадати у задушливому номері я не збираюся, чому б тоді не скористатися твоєю пропозицією..

Решту дня ми невпинно розгулюємо вулицями цього славетного міста..

Здається ми встигаємо обговорити майже все, згадати всі веселі моменти спільно проведеного часу, свої дурості і моменти під час яких хотілося б провалитися крізь землю

Проходячи однією з вулиць ми натрапляємо на вуличних музик, навколо яких зібралося куча народу.Лунає якась весела і запальна музика, втриматись від якої ми ніяк не могли.

Нас виром закрутило у енергійному танці, під- час якого його руки торкалися легенькими рухами особистих ділянок мого тіла, після чого я неначе заварожена спостерігала за його діями..

Ми настільки затанцювалися, що навіть не помітили як на зміну дню прийшов вечір..

-Здається нам потрібен тай- майт- промовив видихаючи мені у скроню, коли закінчила лунати чергова композиція..

-Ти читаєш мої думки- посміхнулася у відповідь, і відійшла на відстань від Андрія.

Я бачила погляди, які він кидав у мою адресу, а ще руки його руки і дії говорили самі за себе.

Як кажуть пристрасть найкраще проявляється саме під час танцю, а особливо коли лунає латино- американська композиція.

Нас шалено тягне одне до одного.Саме й цього я боюся.Знову піддатися емоціям, не поговоривши..

Саме під-час цієї поїздки я планую розповісти йому про те що лялька його донька.Правда як це зробити поки що не знаю.

Та й власне те як він на це відреагує..Не хочеться щоб на зміну пристрасті і романтики прийшла ненависть.

Ми покидаємо танц- площу і відправляємося до берега моря..

Як же ш давно я мріяла побувати тут.А ще хотілося б привести сюди і Настю.Мені навіть ночами почало снитися як я йду вздовж морського берега і відчуваючи пісок під ногами..Як вітер розвіює моє волосся, і кожною клітинкою тіла відчуваю його дотики..

Все настільки намріяно, але саме зараз відбувається все як у вісні, тільки тепер це реальність.

Я так само йду босоніж по білосніжному морському пісочку, шум і колихання хвиль раз по раз проходять крізь мої пальці, моє волосся розвіює поривистий вітер, і поруч він.