Читати книгу - "Врятуй мене, Лаванда Різ"

Вони не стали в усіх подробицях розповідати батькам про події , що сталися з ними за останній час. Кевін лише стримано обмовився про те, що посварився з батьком , втративши все, включаючи готівку і машину, але не сказав яким саме способом. Попросивши дозволу у Джона скористатися його комп'ютером, Кевін засів в кабінеті, переглядаючи потрібну йому інформацію у справах холдінгу його батька. А Кетлін, щоб не відволікати його, вирішила зайвий раз поспілкуватися з батьками.

- Я була на кладовищі, потім поспілкувалася трохи з Маргарет. Мені полегшало. І все завдяки тому, що Кевін тепер поруч зі мною.

- Якщо чесно, - слухаючи її, промовила Ізабелла, - Я дивлюся на тебе і дивуюся. Чи то я давно тебе не бачила, чи то ти дійсно настільки змінилася. Ти дивишся на нього так, як ніби не можеш їм надихатися. Мені здається , ще трохи і можна буде на власні очі побачити , як твоя душа горнеться до Кевіна. Це виглядає так нестримно. Невже ти так сильно кохаєш його, Кетлін?

- Дуже, - на секунду дівчина зворушливо посміхнулася, опускаючи погляд, - Може бути навіть занадто. Але, ... це тому що боюся втратити. Я втратила Метта несподівано, і тепер мені кожну хвилину ввижається, що Кевіна теж раптом може не стати. Ніяк не можу позбутися цього відчуття.

- Кет, донечко, так не можна. Ти заведеш себе до істерії, і це ж може перешкодити вашим відносинам. Потрібно вірити, що все буде добре.

- Вірити і бути впевненим це дві різні речі, мамо. Я намагаюся, але слід в моїй душі залишиться назавжди. Я хочу сказати, що чергову розлуку пережити не зможу. Мабуть, я слабка , якщо дозволяю собі так думати , але я вже не уявляю собі свого життя без нього. Ми як одне ціле. У мені його серце, його душа. І ти маєш рацію - я їм дихаю, його поглядом, його усмішками, його голосом. Це щось неймовірне.

Слухаючи дочку, Ізабелла посміхнулася, крадькома кинувши погляд за її спину. Там, в прочинених дверях застиг Кевін, слухаючи кожне слово її визнання. І немов відчувши , Кетлін озирнулася, піймавши на його обличчі промайнулу ніяковість. Але потім, не втримавшись, Кевін щасливо посміхнувся.

- Ну ось, тепер спеціально для тебе я повторювати не буду, - посміхнувшись, Кетлін грайливо закусила губу. - Тебе хіба не вчили, що підслуховувати це недобре?

- Зате як цікаво. У мене прямо дух захопило. Нарешті, всі мої страждання винагороджені ! Іншим про мене ти розповідаєш красномовніше. А ще разочок на біс можна?

- Нізащо, ні, інакше ти розбалуєшся. І взагалі, милий, я вирішила тримати тебе в їжакових рукавицях.

Так, граючи, щоб відволіктися від того, що сталося і від цього нав'язливого відчуття тривоги, вони могли б так сперечатися один з одним хоч весь вечір. Але в двері подзвонили, і Кетлін схопилася, щоб відчинити, тільки її спроба була зупинена твердою рукою Кевіна, який  насторожено подивився  в сторону вхідних дверей.

- Я сам. Добре? Досить вже лізти на рожен, - ледь чутно прошепотів він, створивши видимість, що цілує її у вушко.

- Це ж Скотті! Я сама покликала його! - виглядаючи з-за його плеча, випалила Кетлін, впускаючи якогось хлопця.

- Скотті, ти швидко! - вона по-дружньому обійняла гостя . - Пригнав?

- А то! Поглянеш? - кремезний, поголений  хлопець, завзято кивнув їй в бік вулиці. Нічого нікому не кажучи, Кетлін вискочила за ним з хати. На майданчику, біля гаража стояла машина, темно-синій порш.

- Дуже добре. Сподіваюся, ти нічого в ній не міняв?

- Що ти, хвостику! Як я міг?!

Кетлін трепетно, ніби з ностальгією як до старого друга, провела рукою по даху авто , на якийсь час занурившись у свої спогади.

І щоб вона його помітила, Кевіну довелося обійти машину і встати напроти неї, гарно склавши брови будиночком, як він зазвичай робив коли дивувався.

- Тепер вона твоя, - прошепотіла Кетлін. - Це машина Ніла. Мій брат любив її. Тут  посилений двигун, по суті це гоночна машина, зі своїми секретами. На ній не доженуть, - вона посміхнулася йому, часто закліпавши, намагаючись прогнати не прохані сльози.

- Кет, я не можу. Це належить вашій родині. І це ще одне болюче нагадування про втрату. Я сам розберуся зі своїми проблемами. Гаразд? - м'якістю голосу, Кевін постарався пом'якшити свою впертість яка чітко проступала в його очах.

- Твої проблеми , Кевіне Росс? ... Твої? - Кетлін сердито насупилася. - А ми хіба тепер не одна сім'я? Ніл був би не проти, щоб у його малятка з'явився новий господар. Інакше вона так і простоїть у Скотті на звалищі старих авто. Я цього хочу, Кевіне! І не потрібно пектися про мою поранену душу таким чином!

- Все, все. Беру свої слова назад, - Кевін примирливо виставив долоні, - Дивіться, як розійшлася. Добре, тепер це буде наша з тобою машина. Задоволена?... Прокотимося? - підморгнувши їй, він посміхнувся. І Кетлін змінивши гнів на милість, радісно посміхнулася йому у відповідь. Вона знала, що він здасться.

  Вночі, немов розчиняючись в блаженстві після того, як він з властивою йому пристрастю любив її, Кетлін почула тихий сміх Кевіна і відкрила очі.

- А пам'ятаєш, - заговорив він, - Одного разу, коли я жив тут, ми займалися з тобою любов'ю і в найцікавіший момент не контролюючи себе, ти закричала «мамо» !? До цього часу не можу не згадувати про це без сміху. Як тоді Ізабелла влетіла до твоєї кімнати увімкнувши світло. ... У вас обох тоді був такий кумедний вираз обличчя!