Читати книгу - "Війна Калібана"

Авасарала посьорбувала джин з тоніком, поки нитки залучення спліталися і самі по собі розпліталися. Нґуєн не міг мати достатнього впливу на Еррінрайта проти неї. Чи могли марсіяни забажати її вилучення? Вона намагалася пригадати до кого була непривітною і чому, але жодного гідного підозрюваного не спадало. Та якщо вони й були, що з цим можна було зробити?

Ну, якщо вона не може бути частиною марсіянських перемовин на офіційних засадах, то може зберігати контакт на неофіційних. Крісьєн почала посміхатися ще до того, як сама усвідомила причину. Вона підхопила склянку, натиснула на столі кнопку, дозволяючи будь-кому заходити і сідати та почимчикувала крізь шинок. Звучали м’які арпеджіо у гіперсучасному тональному ладі, які змушували звуки проникати крізь самих себе. Повітря було насичене настільки дорожезними парфумами, що їх вбирання не можна назвати несмаком. Коли вона наблизилась до шинквасу, то помітила як стихають розмови, обмін поглядами від одних джерелами амбітностей до інших. Вона уявила їх німі запитання, мов, стара леді, що вона тут робить?

Вона примостилась біля Дрейпер. Кремезна жінка огледіла її. В її очах майнув вогник впізнання, що було добрим знаком. Вона могла не знати, ким була Авасарала, та вона вгадала чим вона була. Значить, розумна. Чутлива. І йобанийврот, жінка була величезною. Не товста. Просто … велика.

- Купити вам випити, сержантко? – поцікавилась Крісьєн.

- Я вже випила трохи багатенько, - відповіла та. І за мить додала, - най будЕ.

Авасарала підняла брову, шинкар тихцем налив морпіхині ще одну склянку того, що вона пила раніше.

- Ну й враження ви сьогодні справили, - мовила старша жінка.

- Я така, - відповіла сержантка, випромінюючи спокійну впевненість, - Торссон відправляє мене назад. Я тут вже скінчила. Можливо, взагалі скінчила.

- Це відверто. Ви у будь-якому випадку зробили те, що вони від вас хотіли.

Дрейпер глянула вниз на неї. Полінезійська кров, міркувала Авасарала. Мо’ самоанська. Якась, де природа робила людей співрозмірними з горами. Очі її розширені, і в них світилось тепло. Лють.

- Я хєрні не напорола.

- Ви були там. Це все що від вас вимагалося.

- В чому сенс?

- Вони бажають запевнити мене, що монстр не їх. Один з аргументів – це те що їх власні військові, - тобто ти, нічого про це не знали. Привозячи тебе, вони кажуть що не бояться тебе привезти. Це все що їм потрібно. Ви зразково-показовий експонат.

Сержантка перетравила це і підняла брову:

- Я не думаю, що мені це подобається.

- Ну, так, - погодилась Авасарала, - Торссон, звісно, та ще ковінька, але якщо ви покинете працювати з політиками лиш через це, то друзів не заробите.

Морпіх посміхнулася. Потім зареготала. Потім, вловивши погляд Крісьєн, заспокоїлась.

- Що за штука вбила ваших друзів? – запитала Авасарала, поки сержантка дивилася їй в очі, - бо воно точно не одне з моїх.

Вдих Дрейпер був гострим. Неначе Авасарала торкнулась рани. Порівняння було влучним, бо саме це вона і зробила. Щелепи Дрейпер працювали з секунду.

- Це теж не наше.

- Що ж, це ми прояснили.

- Однак це не дасть нічого доброго. Вони нічого не зроблять. Вони ні про що не говорять. Їм байдуже. Знаєте що? Їм плювати що станеться поки вони захищають свої кар’єри і роблять так аби баланс сил не коливнувся в інший бік. Там всім похуй чим була ця річ, чи звідки воно вилізло.

Шинок навколо не те щоб затих, але приглушив свої розмови. Ритуальні танці стали другорядною темою, що сталася сьогодні тут.

- Мені не плювати, - сказала Авасарала, - доконаним фактом також є той, що мені щойно підтвердили дуже широку свободу дій у справі дослідження що ж це за штука була.

Це не було повністю правдою. Вона отримала величезний бюджет для підтвердження або викреслення Венери. Та це було близько, це правильні рамки для того, що їй потрібно.

- Справді? – запитала сержантка, - і що ж ви робитимете?

- По-переше я найму вас. Мені потрібен зв’язковий від марсіянських військових. Ним маєте стати ви. Чи впораєтесь?

За шинквасом більш ніхто ні до кого не розмовляв. Кімната могла б бути пустою. Єдиними звуками були м’яка музика і сміх Дрейпер. Повз них пройшов чоловік у віці, в одеколоні з корицею і гвоздикою, приваблений тихим спектаклем, хоч і не розумів що і до чого.

- Я марсіянський морпіх, - мовила Боббі, – марсіянський. Ви з ООН. Земля. Ми навіть не громадяни однієї планети. Ви не можете мене винайняти.

- Моє ім’я Крісьєн Авасарала. Попитайте довкола.

На мить запала павза.

- Я Боббі, - сказала Дрейпер.

- Приємно познайомитися, Боббі. Ставай до мене на роботу.

- Я можу обдумати пропозицію?

- Звісно, - погодилась Крісьєн, і її термінал надіслав Боббі приватний номер, - подумай. А потім приходь до мене працювати.

У ВІП апартаментах, Авасарала налаштувала систему на таку саму музику, яку б слухав Арджун прямо зараз. Якби вже не спав. Вона відбилася від бажання зателефонувати йому. Вже було і пізно і випила вона досить для сентиментів. Сопіти у термінал, розповідаючи чоловікові як сильно вона його кохає, не було її стабільною звичкою. Зняла сарі і прийняла довгий, гарячий душ. Вона не часто вживала алкоголь. Зазвичай їй не подобався притуплюючий ефект. Цієї ночі вона трохи розслабилася, дала мозкові легкого джазу, який був потрібен аби побачити взаємозв’язки.

Дрейпер триматиме свій зв’язок з Марсом, можливо навіть не по рутинним перемовинам. Це не поганий старт. Але мають буди ще зв’язки. Можна залучити Фостера з дейта-сервісу. Тре’ передавати через нього більше інформації. Вибудувати відношення. Не вломитися парадним кроком стверджуючи що вони тепер найліпші друзі просто через те, що він керує шифрованими запитами для Нґуєна. Парку непов’язаних ні з чим смаколиків для початку. Потім гачок. Кого ще вона могла…

Ручний термінал дзенькнув у пріоритетному попередженні. Вимкнула воду, влізла в халат, тугенько підперезалась на два вузли перед тим як прийняти викик. Багато років тому вона востаннє показувалась комусь черз термінал, не важливо скільки було випито до того. Виклик надійшов від когось з пріоритетного розслідування. На