Читати книгу - "Вибухова парочка, Аріна Вільде"

 Через кілька хвилин я все ж таки  здаюся.

 - Чого тобі?

Кирило хоче мені щось сказати, відкриває рот, але вирішує що краще промовчати.  В його очах палає гнів, він заглядає мені за спину, наче перевіряє квартиру на наявність чужинця.

- Таксі подано, - каже спокійно і протискується повз мене.

- Я вже спала взагалі-то.

- А мала годину як бути у мене.

- Я не давала згоду.

- А я і не питав твоєї згоди.  У тебе є п'ять хвилин, інакше підеш прямо в піжамі.  Не скажу що мені не подобається твій вигляд, але боюся, сусіди не зрозуміють.

- Кирило, - стомлено зітхаю я, схрещуючи руки на грудях, - визнаю, що нам було добре, ти прекрасний коханець, досвід як не як, але це просто приємно проведений час.  Нічого більшого.  Так що давай не виходити за рамки дозволеного.  Ніяких зустрічей, вечерь і спільного проведення часу.  Ти допоміг мені впорається зі зрадою хлопця, спасибі за це, але на цьому все, - я підштовхую його в бік дверей, але Царьов раптом розвертається до мене і притискає до стіни.  Його дихання обпалює моє обличчя, а пальці ніжно проводять по губах.

- Годі, Левандовська, просто давай визнаємо, що між нами виникла ... кхм, кхм ... симпатія.  От уже ніколи не думав що скажу це.  Але це не означає, що я не вважаю тебе наглою дівчиною, яка вирішила прибрати до своїх рук мою компанію.  У тебе зараз два варіанти: або ти одягаєшся, ми їдемо до мене, вечеряємо, а потім як складеться, або я беру тебе прямо тут, біля стіни, і йду додому.  Тому що між нами нічого немає, як ти кажеш.

Кирило дивиться мені в очі, на його обличчі бушує лють і під його поглядом я знічуюся.  Дихати стає важко, його руки блукають по моєму животі, показуючи всю серйозність його слів.

- Гаразд, просто вечеря, - здаюся я і він відступає.

Через годину ми піднімаємося в ліфті на дванадцятий поверх.  Між нами панує напруга.  І мовчання.  З тих пір як я сіла в його авто ми не промовили жодного слова.  Ліфт зупиняється і Царьов пропускає мене вперед. Його квартира - типове холостяцьке гніздечко, з однією лише відмінністю - тут чисто.  Ідеально вилизано.  Ніяких шкарпеток по кутках, ніякого брудного одягу та іншого мотлоху.  Простора студія, виконана в стилі «лофт», з величезним ліжком у панорамного вікна і сучасною кухонною зоною.

- Красиво, - вимовляю я, розглядаючи місто через вікно.

- Спасибі.  Я накрию на стіл, почекай кілька хвилин.  Вина?  - метушиться хлопець, підходячи до холодильника.

- Ні.  Я ... я прийняла таблетки, так що сьогодні у тебе не вийде споїти мене, - посміхаюся я, насилу стримуючись щоб не погладити свій живіт.  На обличчі розквітає щаслива посмішка і я відвертаюсь від Кіра, поринаючи в свої думки.

Я все ще переживаю з приводу своєї вагітності і страшенно боюся що з дитиною може бути щось не так.  Що не зможу виносити її, що зроблю або з'їм щось не те.

Вечір проходить досить-таки дивно.  Смачна їжа, приготована Царьовим, дві запалені свічки на столі, тиха музика і невимушена розмова.  У якийсь момент мені починає здаватися, що переді мною зовсім не Кирило.  Це зовсім інший чоловік, не той пихатий ледачий індик якого я знала.  Або він вміє добре прикидатися.  Я п'ю сік, але він паморочить голову сильніше міцного алкоголю.  Або ж це посмішка Кіра так діє на мене?

- Потанцюємо?  - в якийсь момент пропонує він, простягаючи мені руку.

- Що відбувається?  - питаю, не зводячи з нього погляду.

- А що відбувається?                                    

- Ти щось задумав, так?  Вечеря, компліменти, а тепер і це, - киваю на його руку, не збираючись підніматися зі стільця.  Кирило зітхає, стискає губи в тонку лінію, а потім повертається на своє місце.                                      

- Чому я повинен пояснювати причини своєї поведінки?  Я хочу тебе і якщо тобі більше подобається швидкий перепихон на роботі, то нехай буде так, - він зі злістю кидає вилку на стіл, а потім починає прибирати тарілки.  Хазяйновитий  який.

Я мовчу.  Прокручую в голові все, що відбулося між нами і не можу знайти цьому пояснення.  А потім вирішую закинути вудку.  Була не була.

- Мені тридцять два, Кирило.  Я хочу сім'ю і дитину.  Тому не бачу сенсу в цих побаченнях, які ведуть в нікуди.