Читати книгу - "Вники, Міхал Шьмеляк"

– Веди, я присвічу тобі.

– Дайте мені ліхтарик, я сам шукатиму.

– Веди, — твердо сказав Косма, Майя теж покинула їхню схованку. Вона, очевидно, добре чула

розмову і дійшла тих самих висновків, що й він.

– Добре, добре, добре. – Марек підняв руки в знак капітуляції. - Давай. Я єбу, який скандал. Відразу

ж зникаю, так що можете закінчити.

Вони пройшли буквально кілька метрів вимощеною каменем дорогою в бік костелу. Марек

повернув ліворуч.

– Сюди світи, — сказав він. – Гарне місце невеличкий трах, тому що тут впало дерево. Є на що

спертися. А їй все було не так.

– Ну ти і хуй, — раптом сказала Майя. – Міг би дівчину в готель взяти.

Марек зупинився й багатозначно подивився на неї.

– Міцні слова для того, кого я спіймав у кущах на романтичній зустрічі, – саркастично сказав він.

– Гаразд, досить. – Косма задушив суперечку в зародку. – Ви дійшли до дерева, так?

52

– Ми не встигли, — хихикнув священик. – Добре, не сердься, — швидко сказав він, побачивши, що

вони не жартують. – Так, ми сіли на дерево, а вона почала скиглити.

– А де ті лампадки? – сухо запитала Майя.

– Під деревом. – Марек підійшов до поваленого стовбура. – Я їх раніше не бачив, тепер вліз у все це

лайно.

Косма підняв одну з лампадок, що потрапила у світло ліхтарика. Вона виглядала ідентично тієї, що

подарував йому Рубенс. Виходить, тут пройшов волоцюга. Зараз обшукувати це місце не було сенсу, надто

темно, а по-друге, з ними був Марек, якого поліцейський зовсім не хотів пускати у свої справи. Майя, мабуть, зрозуміла його без слів, бо простягла свій ліхтарик священику.

– Давай, не перешкоджай собі, — сказала вона. – Якщо знайдеш, поклич нас.

Вона кивнула Космі й попрямувала до дороги. Коли вони дійшли до неї, вона підійшла ближче й

почала шепотіти на вухо:

– Збираємо барахло, любий, зустрінемося тут завтра. Ніччю мало що зможемо зробити в цих кущах.

Ну і треба позбутися цього клоуна.

– А перший поцілунок? - спитав він.

Вона притиснулася до нього губами так, що у нього перехопило дихання, він просто забув дихати.

Так само швидко, як і почала, вона закінчила.

– Не хвилюйся, — прошепотіла вона. – Другий поцілунок, зазвичай, смачніший. А тепер веди, мій

доглядач маяка. Згортаємо майдан.

Вони повернулися на пагорб, Майя акуратно спакувала ковдру, закупорила вино, закрила

контейнер з яловичиною і закинула світлячок, який все ще випромінював рожеве сяйво, у свій рюкзак. Вони

повернулися на дорогу, хаотичний промінь ліхтарика прорізав повітря, показуючи, що сексуально

гіперактивний священик ще не знайшов своєї втрати.

– Ти знайшов ключ? – гукнув до нього Косма.

– Ні.

– Тоді шукай далі, — сказала Майя. - Ми йдемо. І пам’ятай, на ліхтарику написано: "повернись до

мене".

– Добре-добре.

– З Богом, — сказала дівчина і, хихикаючи, рушила до стоянки біля кладовища.

Вони йшли, не розмовляючи один з одним. Біля машини вона обернулася і подарувала соковитий

поцілунок.

– Тільки не смій перевіряти цього без мене завтра, розумієш? – погрозила вона пальцем.

– Так точно, — відповів поліцейський.

– Підкинути тебе до квартири?

– Прогуляюся, сьогодні гарна ніч, — відповів він.

Майя сіла в "мерседес" і поїхала з запалом, гідним Кшиштофа Головчица20. Косма, побачивши

червоні вогні машини, що зникала за рогом, зрозумів, що вона ж пила вино. Ось так бажання притуплює

поліцейські відчуття!

Коли він подивився на дорогу, то помітив спалахи ліхтарика, що час від часу з’являлися на далеких

деревах, що оточували руїни монастиря. Очевидно, ключ і досі не був знайдений. Якусь мить Косма

розмірковував, чи допомогти Марку в пошуках, але нарешті рушив до квартири.

Він прослизнув усередину й тихенько пройшов крізь тихий будинок. Хазяйка знову дивилася якусь

телепередачу, він не мав наміру її турбувати. Роздягнувся і ліг на ліжко.

Червоне вино і в’ялена яловичина. Він був переконаний, що навіть якщо він більше ніколи не

побачить Майю, ці дві речі завжди нагадуватимуть йому про цю незвичайну, трохи надто вже балакучу

дівчину.

Його думки більше блукали про дівчину, ніж про лампадки, які випадково знайшов сьогодні. Він уже

поринув у країну сну, коли почув хрускіт гравію під вікном. Косма трохи підвівся і поглянув на вулицю. На

узбіччі вулиці стояв не хто інший, як Шрам, той чоловік, з яким він учора пив пиво біля крамниці. Той кивнув

йому, мабуть, помітивши хлопця у вікні.

Косма зітхнув, натягнув штани й футболку й, намагаючись не шуміти, спустився вниз. Він не міг

пропустити, якщо хтось із села хоче з ним поговорити. Щоправда, за досить дивних обставин, але все ж.

Перед будинком він побачив чоловіка, який стояв на розі.

– Тут у Валясякової є лавка, приходь, – сказав Шрам.

20

Кшиштоф Веслав Холовчіц — польський автогонщик. З грудня 2007 до липня 2009 року був

депутатом Європейського парламенту.