Читати книгу - "Вники, Міхал Шьмеляк"

– Розслабся, це тільки я, — голосно сказав Косма, покидаючи свою схованку. Майя йшла за ним, відстаючи на крок.

– Що за я? – гордо, але й з ноткою невпевненості запитав священик.

– Косма, – відповів той, розуміючи, що світло їхніх ліхтариків було надзвичайно сильним і двоє

спійманих закоханих насправді не бачили, з ким мають справу.

– Я вже піду, — сказала Сільвія, застібаючи блузку.

– Почекай, я тебе проведу, — запротестував Марек.

– Сама дорогу знайду, — сказала дівчина і швидко пішла до костелу. Через деякий час спалахнуло

світло, ймовірно, вона вирішила за допомогою телефону підсвітити собі дорогу.

– Ну, ви мені й підгадали, — саркастично сказав Марек, підходячи до пари.

– Не перебільшуй, — сказав Косма.

– А що? Сам привів свою дупку в кущі, а мені забаву зіпсував? – Марек багатозначно подивився на

Майю.

– За цю "дупку" я повинна б тобі начистити пику, — буркнула дівчина, роблячи крок до священика.

Косма зупинив її рукою, як професійний охоронець на дискотеці. Він знав, скільки шкоди може завдати

навіть маленький ліхтарик Maglite, розроблений спеціально для американської поліції, яка використовувала

його як імпровізовану дубинку.

– Гаразд, я вже пиздую звідси, розважайся, – сказав Марек. - З Богом!

Він дістав з кишені пачку сигарет, запалив і пішов за дівчиною, яку так і не зробив коханкою.

51

– Косма, а хто це був? – спитала Майя.

– Марек. Отець Марек. Зараз він у короткостроковій відпустці, живе у пароха. Вибач, що я вас не

представив.

– Я не подам цьому щуру руку, — відповіла вона.

– Ну, він досить хитродупий. Сам зізнався мені, що приїхав сюди на невеличкий відпочинок саме

тому, що вводив молодих дівчат у спокусу.

– У нього це чудово виходить.

– Чи пам’ятаєш ти когось із молодих священиків в гостях у пароха під час перебування у Вниках?

– Моя бабуся була дуже релігійною. Проте мама цуралася костелів, як чуми, навіть до причастя

мене не посилала. З цієї причини вона домовилася з моєю бабусею, що та не може брати мене з собою на

месу. Думаю, що це може бути основною причиною того, що парох мене не любить. Я не одна з його

овечок. Крім того, я завжди вважала, що овечок не треба плутати з баранами.

– Влучно сказано, — засміявся Косма. – Повернемося до нашої розмови?

Майя подивилася на нього й глибоко зітхнула.

– Цей виродок мене трохи засмутив. Але з іншого боку, я не можу дозволити техаським фірмовим

стравам пропасти даремно. Давай. У мене є ще одне обладнання для створення романтичного настрою..

Вона схопила Косму за руку, і вони повернулися на місце, світячи один на одного ліхтариками. Сіли

на ковдру, і Майя дістала зі свого рюкзака пластикову трубку, зламала її, і їх оточило рожеве сяйво.

– Ти дивись, готова до всього, — похвалив він її.

– Це має вистачити замість свічок. Я не люблю рожевий, але у жінок десь всередині закладена

любов до цього кольору. Це дещо підшкірне, генетичне або хромосомне. І хоча не зовсім подобається, але

мене трохи збуджує.

– Мабуть, я повинен грати тут романтика, ти ганьбиш мене.

– Ти наполовину священик, наполовину поліцейський. Останнє, чого я очікую від тебе, це

романтизм. Тож, дуже тебе прошу, відкуси яловичинки, запий вином й поцілуй мене. Хочу, щоб в перший

раз ти смакував Америкою.

Косма зробив, як вона просила, а точніше наказала. Він уже знав, чого очікувати: солона підошва, кисле вино, солодкість м’яса та вибух смаку. А потім її запах, її подих і її губи, м’які й солодкі, як давлена

малина.

– Егей, ви ще там?! – почувся з площі голос отця Марека. – Я бачу рожеве світіння, це ви?

– Щоб ти скис! – розсердився Косма, увімкнув ліхтарик і спрямував промінь світла на священика.

– Я десь тут загубив ключ, не могли б ви позичити ліхтарик? Хіба що ви вже перейшли до суті, тоді не

буду турбувати.

Косма встав і вийшов до нього.

– Повинен виписати тобі пизди, — процідив він крізь зуби.

– О! Тоді ти вже знаєш, що я почував тільки що. – Тип явно його не боявся, а повинен був. –

Заспокійся, допоможи мені. Якщо я повернуся без ключа, ця сука-хазяйка відірве мені яйця. У телефоні сідає

батарея, я почав навпомацки шукати, але вліз тільки в якісь чортові лампадки, а туфлі хоч викинь.

– Тримай.

Косма простягнув йому ліхтарик, і завмер. Відвів руку.

– Що? – невпевнено запитав Марек.

– Які лампадки?

– Ну, якийсь ідіот викинув лампадки поруч, а не в сміттєвий бак. Я спочатку перевірив там, тому що

повів Сільвію саме туди. – Він показав пальцем кудись у темряву. – Але вона скиглила, що це занадто

близько до костелу