Читати книгу - "Вники, Міхал Шьмеляк"

кемпінгова ковдра, пора поїсти, набратися сил і з подвоєними силами братися до роботи. Давай знайдемо

тихе місце.

Він одразу вказав світлом ліхтарика на велику березу, що стояла біля в’їзду до цього забутого місця

розбірки.

– Кажуть, найбезпечніше місце — під березою, — сказав він і показав їй дорогу.

Майя вклонилася з усмішкою.

– Як хочеш. Вона підійшла до дерева й озирнулася через плече. – Подивись, там є маленька гірка.

Ми матимемо кращий вид.

– Духи старих монахів все одно спостерігатимуть за нами, — тихо сказав поліцейський і хрипко

розсміявся.

– Це спосіб налякати дівчину, щоб вона кинулася в обійми чоловіка? – спитала Майя, розстеляючи

ковдру з якогось матеріалу типу флісу, обшиту алюмінієвою фольгою.

– У мене широкий діапазон ходів. Це ще не кінець.

Вони сіли й дістали вино, пару складених дорожніх кухлів й пластиковий контейнер із в’яленим

м’ясом.

– Такого застілля у мене ще не було.

– Мій приятель імпортує вино зі Сполучених Штатів. – Майя помахала пляшкою перед його очима, але в сутінках він не розгледів назви на етикетці. – Ти знаєш, що у США розведення винограду та

виробництво вина почалися в Техасі? Цей приятель дав мені кілька пляшок, щоб спробувати, це остання, тому я повинен відвідати його знову. Крім того, у мене є найкраще м’ясо з яловичини, яке переживе

ядерний вибух разом із тарганами. Правило таке. Ти кладеш шматок м’яса в рот, робиш ковток вина і

повільно жуєш. Твої смакові рецептори заніміють, повір мені. Так треба робити з віскі, але я піонерка

дегустації з вином.

Він зробив, як вона сказала, і про себе мусив визнати, що не збожеволів від захвату, але посміхнувся

й схвально кивнув. Початок був поганий, яловичина відчувалася в роті як пересолена підошва черевика, а

кислотність вина викликала сльози. Проте приблизно через п’ятнадцять секунд м’ясо почало віддавати свою

есенцію, солодкість майже сирої яловичини, а вино доповнило композицію, посиливши її смаком

соковитого винограду. Майя відкусила ще один шматок яловичини й відпила вина. Косма вирішив доїсти те, що мав у роті, його зуби все ще билися в героїчній боротьбі, щоб усе це перемолоти й покласти до свого

шлунку в якійсь легкозасвоюваній формі.

50

Дівчина проковтнула свою порцію і трохи нахилилася до Косми. Маленька ковдра змусила їх бути

поруч, але тепер він відчув її дихання на своєму обличчі, хлопець швидко проковтнув м’ясо, і все це

залишило досить цікавий солодкувато-димний смак у його роті.

– У цих обставинах техаського пікніка, оточеного руїнами монастирських будівель, ти б хотів мене

поцілувати? Можливо, тут ніхто й нікого не цілував, ми могли бути першими.

Він хотів.

Косма нахилився до Майї, боячись, що вона почує, як калатає його серце, так голосно, ніби над ним

знущалася дюжина африканських барабанщиків.

Проте завадив їм не цей звук, а шелест кущів, що долинав за кілька метрів від дороги. Там хтось

ішов, хрускіт кам’янистої дороги давав зрозуміти, що він наближається.

Міг це бути Рубенс? Може, він збирався запалити ще одну лампадку?

Майя поклала палець на губи Косми, даючи зрозуміти, що він повинен мовчати.

– Дай мені ліхтарик, — сказав він.

Майя швидко дістала з рюкзака ліхтарик, втиснула його в його руку, а іншою рукою взяла щось

металеве.

– У мене ще є балончик з перцевим газом, — прошепотіла вона.

Так, цікаво, що ще в неї було в цьому рюкзаку.

Таємничий гість досяг до їхньої висоти. Їх оточила тиша. Серце Косми все ще калатало, як

божевільне, він сподівався, що прибулець його зараз не почув.

Темрява й тиша доводили його до параної, а Майя сиділа спокійно, як мисливець, що чекає на свою

здобич. У хлопця, однак, склалося враження, що з-за його спини, як у фільмі жахів, вирине вбивця, переріже

дівчині ножем горло і помчить за ним. Зрештою, це саме він, як людина і поліцейський, мав би вийти з кущів

із ліхтариком у руці, але сидіти з Майєю в криївці, у напрузі, було надзвичайно магнетичним досвідом.

Раптом незнайомець заговорив:

– Це тут?

Голос, безсумнівно, жіночий, порушив напружену тишу.

– Погане місце? – відповів на її запитання чоловічий голос.

– Темно.

Спалахнуло світло ліхтарика мобільного телефону.

– Краще?

– Ну, трошки, — спокусливо й надзвичайно еротично відповіла жінка.

Косма вже знав, що за чудовисько вештається вночі по цвинтарю та руїнах монастиря. Він увімкнув

ліхтарик і спрямував промінь світла на прибульців.

– Курва мать! – почувся чоловічий голос.

Лише одна людина може вилаятися з шовковистою плавністю голосу, який перетворює соковите

послання на солодку констатацію факту. Хтось, кого кілька років навчали проповідувати з висоти амвону.

Майя теж увімкнула ліхтарик.

– Хто тут? – гукнув до них