Читати книгу - "Вкрадений вантаж, Полiна Крисак"

Провівши Знахаря до виходу, я сказала Павлу:
- Треба з'їздити до Ігоря Васильовича.
- Натяк зрозумів. Зараз підкачаю машину. 
Щойно я сіла в машину, Павло зателефонував дільничному, і вони домовилися зустрітися біля продуктового магазину на Сонячній вулиці. 
Ігор Васильович був людиною середніх років, з короткою стрижкою і акуратно підстриженою бородою. Ця людина знала все і всіх. Серед кишенькових злодіїв мав непоганий авторитет і за гроші міг розповісти будь-яку інформацію.  
- Доброго дня, Павло Олександрович, Поліна Павлівна. - Він злегка вклонився мені. - І навіщо місцевим бандитам, знадобилася моя скромна персона?
- Ось тільки не прибідняйся. - Сказав Павло.
- Хочеш заробити? - Запитала я.
- А хто в наш час не хоче, головне щоб це було законно.
- Не турбуйся, все цілком законно. - Я простягнула йому аркуш. - Ось тут ім'я однієї людини, дізнайся про нього все, що зможеш, і ще, я хочу, щоб ти з'ясував, де бандити могли вкрасти зброю. 
- Добре, я все зроблю. - Запевнив він мене. - Коли потрібна інформація?
- Я тебе не кваплю, але ти, зрозуміло, розумієш, що чим швидше, тим більша нагорода.