Читати книгу - "Неправильний друг, Страгозорый "

    Це була невелика галявина у ялинковому лісі. Попереду було невеличке озеро, на якому не було хвиль через те, що вітер не міг просочитися через щільно притиснуті один до одного стовбури дерев. Птиці щебетали доволі рідко - мені більше подобалося інколи сидіти в тиші. Небо було затягнуте сірими хмарами, але дощу нема. І ніколи не буде.

    Це буде така собі особливість цього місця - дощові хмари будуть постійно висіти над головою, але дощу ніколи не буде. А під вечір вони будуть розходитися, відкриваючи зоряне небо.

    Потім, коли я закріпила цей образ у своїй голові, я почала створювати анкету, за якою буду створювати свого друга. Ім'я, скільки років і коли у нього день народження, що любить і не дуже, які звички, відношення до хоста - тобто до мене, - характер, улюблені заняття, і яка у нього зовнішність. Про зовнішність я думала в останню хвилину, бо вона мені була не особливо важлива. Та й на сайтах про все це розповідали, що краще зайнятися спочатку саме анкетою, а вже потім шукати в Інтернеті або малювати, якщо не знайшов потрібної зовнішності.

    Що ж, нехай його - так, я вирішила створити собі саме друга, а не подругу, - будуть звати Максимом, йому буде теж шістнадцять років, як і мені, день народження... Нехай буде в один день з моїм, так запам'ятати легше. Любить читати, сидіти в телефоні, й інколи готувати, а не любить, коли без дозволу порушують його кордони. Звички... Інколи поправляє волосся. Відношення до мене - хороше, як до ліпшого друга. Характер спокійний та інколи турботливий до друзів.

    Зовнішність я шукала в інтернеті доволі довго, бо малювала не дуже добре. Коли я вже збиралась забити на цю справу й спробувати щось на малювати самій, знайшлась підходяща.

    Це був рудий хлопець з сірими очима. На щоках було трохи такого ж яскраво-рудого ластовиння, а рот був розтягнутий у привітливій посмішці. Ідеально підходить. Мені якраз руденькі подобаються.

   Залишається тільки одне. Щоб він «з'явився», треба його зафорсити - або проще кажучи, уявляти перед собою. Але для початку треба його образ треба як з вондером закріпити перед очима, щоб ти потім раз - і ти можеш уявити його, роздивитися в багатьох деталях без проблем і спокійно «перенести» до реальності. Звісно, це може зайняти багато часу, але гадаю, я справлюсь.