Читати книгу - "Яничари, Кулик Степан"

— Звучить розумно, але яничарський Корпус — головна ударна сила Імперії, і смертність у його лавах, особливо тепер, коли еннемі активізували свої дії, перевищує сорок відсотків… Ви не боїтеся, що Олекс-сандр може загинути?

— На жаль, в Оджаку всі п'ятдесят п'ять... — Уточнив глава СЗВІБ. — Зрозуміло, Ваша Імператорська Величність, ми можемо виключити із зони ризику більшу частину підозрюваних кадетів і сподіватися на те, що завдяки священній спадщині Предтеч станеться диво, яке викриє нам принца. А можемо надати Фортуні самій вирішити долю спадкоємця Ирію.

Метр Нік-кита трохи зам'явся, а потім продовжив набагато тихіше, ніби розмовляв із самим собою.

— У крайньому… еее… гіршому випадку, до Вашої Величності повернеться репродуктивна функція — і Імперія отримає нового спадкоємця…

— Не впевнений, що нашому синові міг би сподобатися цей варіант… — Імператор насупився. — Але, як ми розуміємо, це ще не все. Так, метре? Адже, напевно, є спосіб, який може відразу вирішити проблему. Чи нам час починати розчаровуватися в особі, яка очолює імперську безпеку?

— Є, Ваша Величність… Але він вам не сподобається.

— Дозволь нам самим вирішувати. Викладай, що приховав у рукаві.

— Можна розпорядитися дати всьому останньому набору рекрутів отруту… — метр Нік-кита ніби спробував стати меншим і непомітнішим. — Виживе лише Його Високість. Ми пожертвуємо всього лише кількома сотнями новобранців Корпусу, зате відразу зруйнуємо всю підлу і хитромудру комбінацію еннемі.

  Глава СЗВІБ замовк і завмер. Найскладніше було сказано. Залишалося чекати на рішення імператора. Секунди розтяглися в години, а той мовчав.

— Ми тебе почули, метре… — мабуть, через цілу вічність вимовив Олекс-сандр «Справедливий». — І от що ми скажемо… Горе людям, коли на перше місце виходять інтереси держави. Цей закон є непорушним з дня Створення світу.

— Як накажете… — вклонився метр Нік-кита.

— Ми не закінчили… — імператор буквально прибив поглядом до підлоги главу безпеки. — Усі ці діти, вступаючи до Корпусу, присягаються захищати нас ціною свого життя — і роблять це не роздумуючи! Серед яничарів не буває ні боягузів, ні зрадників. Так, Кір-Рил?

— Ви маєте рацію, Ваша Величність.

— А зараз ти пропонуєш нам зрадити їхню віру в свого Імператора? Ми тебе правильно зрозуміли?

— Але, Ваша Величність! — відчуваючи загрозу, що виходила від імператора, поквапно вигукнув метр. — Це ж заради спасіння Його Високості! І потім… я не пропонував! Це лише відповідь на запитання. Я був зобов'язаний…

— Ми пам'ятаємо… І тому ти зможеш піти живим. Іди геть, графе. І буде краще, якщо ми деякий час тебе не побачимо.

— Ваша величносте…

— Це не відставка. Ти добре впорався з проблемою. Але бачити тебе ми не хочемо. Нам неприємно. Все, не випробовуй нашого терпіння. Знадобишся — покличемо. Кір-рил!

Дубль-охоронець ожив і ступив до глави СЗВІБ.

— Як накажете, Ваша Величність… — метр Нік-кита відважив імператору глибокий уклін, задкуючи до виходу. — І я одразу ж сказав, що вам не сподобається… — пробурмотів ще ледве чутно.

— І ти не помилився, — у голосі імператора більше не брязкотів метал. — Ми вирішили: нехай доля сама вибере, на чиєму вона боці. А купувати життя одного юнака ціною сотень життів інших хлопців та дівчат ми не будемо. Ми — Олекс-сандр Справедливий, а не Кривавий чи Бездушний!