Читати книгу - "Множення в умі, або Плинність часу"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Альфред Юхимович. Ти шо не хочеш 150 карбованців получать? Ні, ви бачите таке? Савсєм абарзєл пацан!
Шльома плаче, його ридання гнітюче діє на сидячих в вагоні, вони зловісно мовчать.
Омелян Косопизд (жорстоко). Нічого, нехай поплаче, потім піде собі обрізаніє зробить, мацою зажере і буде банкувать.
Альфред Юхимович. А шо, може, візьмем жидка?
Харитон Уйобищенко. Та якщо не буде багато пиздіть, то нехай лізе. Мені шо?
Косопизд. Пайка зменшиться.
Назар Сівуха. Жиди такі хитросракі, заждіть, вони не тіки шо макарони, вони й сайри дістануть.
Альфред Юхимович. Сайра хай вас неїбе, пан Сівуха, вам її все одно неїсти. (До Шльоми.) Давай, жидок, розкручуй дрота і хуярь сюди, ми тобі посвященіє в митці зробимо.
Шльома відкручує дрота і залазить до вагона, де його відразуж починають пиздити любителі цієї справи Магарич, Омелян Косопизд і Харитон Уйобищенко.
Гаврюша Обізянов. Нада двері якось закрутить, це ж не богадельня, шо вони все лізуть і лізуть.
Альфред Юхимович. Нехай Люда обід принесе та закрутить.
Входить Роже Гароді, французький буржуазний націоналіст. Він у шикарному фланелевому костюмі з гарним капелюхом на голові.
Роже Гароді (стука по вагону). Вилазь, хлопці! Свобода прийшла!
У вагоні мовчать.
Роже Гароді. Харош хнюпитись, хлопці, на волі харашо – пташки, жито, квіточки, дівчата, шо хочеш, те й малюй, всіх, куди хочеш, туди і посилай.
Степан Срака (пошепки). Явна провокація, хлопці. Ми виліземо, а він хвись, і сам залізе, та й буде макарони один за всіх наябувать.
Альфред Юхимович (до Роже Гароді). А бацилу даватимуть?
Роже Гароді. Ні, бацила тільки в бога і в начальства.
Магарич. Ну, то йди кхуям звідси.
Омелян Косопизд. Нас агітірувать, нахуй! Ми самі кого хочеш загітіруєм.
З вагона вилітає каменюка і збиває з Роже Гароді капелюх. Роже Гароді полохливо тікає.
Входить якийсь дідуган з довгими пейсами, одягнутий в лапсердак. Поверх лапсердака у дідугана яскрава кацавейка залізничних робітників. В руках у дідугана кувалда і лом.
Голос Магарича. Діду, закрутіть дрота нахуй, бо сквозить дуже.
Дід мовчки закручує вагона на дріт і починає кувалдою методично вибивать утюги, завдяки котрим вагон стоїть на місці.
Голос Харитона Уйобищенка. Дедушка пацаватий, і ото ему нада отак їбошить!
Магарич. Амбальний дідусь, мабуть, і хуй ще стоїть. Стоїть хуй, діду?
Дід (продовжує роботу). Стоїть, стоїть, синку. Дай боже, щоб і у тебе так стояв.
Омелян Косопизд. Ото, ніхуя себе, дедушка барзєєт. А як звать тебе?
Дід (продовжує роботу). Як звать? А Самуїлом.
Харитон Уйобищенко. Тоже жид, значить. Жидів розвелось, я їбу.
Самуїл (продовжує роботу, холодно). Да, багато жидів.
Омелян Косопизд. У нас тут тоже єсть.
Назар Сівуха. Ги! Самуїл! Може, ти пророк Самуїл?
Самуїл (просто). Да, я пророк Самуїл.
Альфред Юхимович. Ото нехуйово. Ну прореки, шо з нами буде?
Пророк Самуїл. А шо буде, нічого не буде, піздєц буде.
З цими словами Самуїл вибиває останній утюг, вагон зривається з місця і швидко зникає з очей. Входить Люда, в руках у неї полумиски з макаронами і компотом.
Люда (завмирає на місці). А де ж вагон, де хлопці?
Пророк Самуїл. Где, где, в піздє. Смотреть нада.
У цю ж мить з того боку, куди їхав вагон, роздається страшний вибух. Люда раняє полумиски.
Пророк Самуїл. Какая ви нервная, я їбу!
Завіса
Бур'ян
Перший вєронець: Шоб ти іззів та не пиздів!
Другий вєронець: Я – тарілку супу, а ти – кінську залупу!
В. Шекспір. Два веронца
ДІЙОВІ ОСОБИ
Харитон, долбойоб.
Калістрат, вєнєріческій недоносок.
Мирон, упіздєнь.
Матвій, підарас.
Семен, уйобок.
Руслан, людина-читанка.
Дзвін, дзвін.
Осіннє узлісся, над яким літають ворони.
Дзвін. Бам-м-м-мммм!
Входить Матвій.
Матвій (задоволено). Оце так йобнуло.
Входить Семен.
Семен (сам до себе). Скоро цього лісу не буде. Порубаємо з хлопцями к йобаній матері, бля буду!
Матвій (сам до себе). Трохи зачекаю. Може, ще йобне.
Дзвін. Бам-м-м-ммммм!
Входить Калістрат.
Калістрат (сам до себе). Йобані підараси, прийшли і стоять. А читати, мабуть, і не вміють.
Дзвін. Бамм-м-м-мммм!
Матвій (задоволено). Знову йобнуло.
Калістрат. А нумо, хлопці, хто читати вміє?
Дзвін. Бам-м-м-мммм!
А трохи згодом:
Тра-та-та-та! (З лісу чути автоматну чергу.)
Входить Харитон з автоматом.
Харитон. Зараз всіх повбиваю, нахуй!
Калістрат. а ти хто?
Харитон. Харитон я, нахуй.
Калістрат. А я – Калістрат.
Харитон. Не їбе, шо ти Калістрат.
Харитон строчить з автомата у Калістрата. Калістрат падає.
Дзвін. Бам-м-м-мммм!
Матвій. А хто чув, як зараз йобнуло?
Харитон. Йобнуло, не йобнуло – заїбав!
Харитон строчить
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Множення в умі, або Плинність часу», після закриття браузера.