Читати книгу - "Урфін Джюс і його дерев'яні солдати"

— Так, — покірно відповіли Жувани й заплакали.

Повернувшись додому, Урфін Джюс вирішив надалі витрачати чудодійний порошок економніше. Він наказав бляхарям виготовити кілька фляг із кришками, які щільно загвинчуються, пересипав у них весь порошок і зарив фляги під деревом у саду. У замки комори він уже не вірив.

НАРОДЖЕННЯ ДЕРЕВ'ЯНОЇ АРМІЇ

У Когиді з'явився ведмідь і заревів трубним голосом. Збіглись перелякані Жувани.

— Наш повелитель Урфін Джюс, — оголосив Топотун, — наказав, щоб до нього щоденно з'являлося по шість чоловік заготовляти у лісі колоди. Вони повинні мати з собою пили і сокири.

Жувани подумали, побідкались… І погодилися.

У лісі Урфін Джюс позначив дерева, які треба було зрубати, і пояснив, як їх треба розпилювати.

Заготовлені колоди із лісу на подвір'я Урфіна перевозив Топотун. Столяр розставляв їх сушитися, але не на сонці, а в затінку, щоб вони не потріскалися.

За кілька тижнів, коли дерево висохло, Урфін заходився до роботи. Він витісував тулуби, робив заготовки для ніг і рук. Спочатку хотів обмежитися п'ятьма взводами солдатів, по десять у кожному: він вважав, що цього буде досить, аби захопити вкладу над Блакитною країною.

Кожен десяток очолюватиме капрал, а командуватиме всіма генерал — головнокомандуючий дерев'яної армії.

Солдатські тулуби Урфін вирішив витесати із сосни, бо її легше обробляти, але голови до них приладнати дубові на той випадок, якщо їм доведеться битися лобами.

Та й взагалі, солдатам не треба думати, тому дубові голови пасуватимуть найліпше.

Для капралів Урфін заготовив червоне дерево, а для генерала з тяжкими труднощами розшукав у лісі рідкісний палісандр. Соснові солдати з дубовими головами шануватимуть капралів із червоного дерева, а ті, у свою чергу, шануватимуть красивого палісандрового генерала.

Витісування дерев'яних фігур у людський зріст для Урфіна було новою справою, і для початку він змайстрував пробного солдата. Звичайно ж, у цього солдата було люте обличчя, очима йому слугували скляні ґудзики.

Оживлюючи солдата, Урфін посипав його голову і груди чудодійним порошком, але дещо забарився, і раптом дерев'яна рука, розігнувшись, так штурхонула майстра, що він відлетів на п'ять кроків. Розлютившись, Урфін ухопив сокиру і вже хотів був порубати фігуру, що лежала долі, але тут же опам'ятався.

«Тільки роботи собі додам, — подумав він. — Одначе, силища в нього… З такими солдатами я буду непереможний!»

Зробивши другого солдата, Урфін замислився: на створення армії піде чимало місяців. А йому ж нетерпеливилося чимскоріше вирушити у похід. І він вирішив зробити своїми підмайстрами перших двох солдатів.

Навчити дерев'яних людей столярному ремеслу виявилось нелегкою справою. Навіть наполегливий Джюс утрачав терпець і вибухав лайкою на своїх дерев'яних учнів:

— Ну й безголові! Що за дуболоми!..

Одного разу на сердите запитання вчителя:

«Ну, хто ти після цього?» — учень, лунко вдаривши себе по дерев'яних грудях дерев'яним кулаком, відповів: «Я — дуболом!» Урфін голосно зареготав:

— Гаразд! Так і називайтеся дуболомами, це ім'я вам пасує найліпше!

Коли дуболоми трохи опанували столярну справу, вони стали допомагати майстрові у роботі: витісували тулуби, руки й ноги, вистругували пальці для майбутніх солдатів.

Не обійшлося й без кумедних випадків. Якось Урфіну треба було відлучитися. Він дав своїм підмайстрам пили й наказав розпиляти з десяток колод на бруски. Повернувшись і побачивши, що накоїли його помічники, Урфін страшенно розлютився. Дуболоми, розпилявши колоди, стали пиляти все, що траплялося їм під руки: верстати, ворота, паркан… На подвір'ї валялися гори уламків, придатних лише на дрова. Однак і цього було замало дерев'яним пильщикам: вони з безглуздою заповзятістю почали пиляти один одному ноги!

Іншого разу дуболом розколював клинцями товсту колоду. Вибиваючи клини сокирою, яку він тримав у правій руці, недосвідчений підмайстер засунув у щілину пальці лівої руки. Клини від ударів вилетіли, і пальці защемило. Дуболом даремно смикав їх, а потім, щоб визволитися, одрубав собі пальці.

Відтоді Урфін не залишав своїх помічників без нагляду.

Налагодивши виготовлення солдатів, Урфін розпочав майструвати капралів з червоного дерева.

Капрали вийшли просто-таки чудові: зростом вони перевищували солдатів, мали міцні руки і ноги, червоні люті обличчя, здатні налякати будь-кого.

Солдати не повинні були знати, що їхніх командирів, як і їх самих, також витісували з дерева, тому Урфін майстрував капралів в іншому приміщенні.

Вихованню капралів Урфін Джюс присвятив чимало часу. Капрали мали затямити собі, що, супроти свого повелителя, вони — нікчеми, і будь-який його наказ для них — закон. Але для солдатів вони, капрали, — вимогливі і суворі начальники, підлеглі мусять їх шанувати й коритися. Як відзнаку влади, Урфін вручив капралам кийки із залізного дерева й додав, що не матиме нічого проти, якщо ті поламають ці кийки об спини своїх підлеглих!

Щоб піднести капралів над рядовими, Урфін дав їм власні імена — Арум, Бефар, Ватіс, Гітон і Дарук. Тільки-но закінчилося навчання капралів, як вони з поважним виглядом з'явилися перед солдатами й одразу відлупцювали їх за недостатню старанність. Солдати не відчували болю. Але вони засмучено розглядали сліди ударів на своїх гладенько виструганих тілах.

Відібравши необхідні матеріали та інструменти, Урфін Джюс замкнувся в будинку, доручивши Топотуну нагляд за своїм дерев'яним військом, а сам приступив до роботи над палісандровим генералом.

Він старанно майстрував майбутнього воєначальника, який поведе у бій його дерев'яних солдатів.

Два тижні пішло на виготовлення генерала, а на простого солдата витрачалося лише три дні. Генерал удався розкішний: тулуб, руки, ноги, голова й обличчя були оздоблені чудовими різнобарвними візерунками, усе тіло було відполіроване до блиску. Урфін назвав генерала Ланом Піротом.

У Лана Пірота, крім лютого обличчя, виявився ще й недобрий, сварливий характер. Він навіть спробував був узяти владу над майстром, та Урфін Джюс швидко збив з нього пиху і показав, хто з них господар. А втім, Лан Пірот втішився, бо дізнався, що матиме під своєю рукою п'ять капралів та п'ятдесят рядових дуболомів, а згодом іще більше.

Поки Лан Пірот під керівництвом Урфіна Джюса вчився військової справи, оволодівав зброєю і засвоював генеральські манери, праця в майстерні йшла круглу добу, добре, що дерев'яні підмайстри ніколи не стомлювались.

І ось, нарешті, на подвір'ї з'явились Урфін Джюс і з ним вишуканий вражаючий генерал Лан Пірот. Дуболоми одразу сповнилися благоговіння і покірності перед таким ставним начальником. А генерал влаштував огляд армії і вишпетив її за не досить бравий вигляд.

— Я надам вам вояцького