Читати книгу - "Чужий у Міфгороді"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Моє шанування, пане капітане, — привітав Герой командира десантників, до якого горнулася Польова Русалка. — Я вернув загиблих, а живі нехай розберуться у собі самі. Більше не буде крові — ми уходимо туди, де нас ніхто не назве чужими.
Сонце визирнуло крізь хмари, освітивши міфічне місто. Натовп розступився. Перед Казковим Героєм стояв самотній чоловік у чорній шляпі та білій футболці. Привітно змахнувши рукою, він зробив крок назустріч, а з-під його пояса вислизнув довгий хвіст із подертим блакитним бантиком на кінці.
Вони пішли, і всі міфічні істоти нерішуче рушили слідом у світ Казки. На спустілій вулиці залишилися лише військові. Капітан сіпнувся за Русалкою, що вислизнула з його рук й побігла останньою, зупинився, розгублено озирнувся, потім закричав: «Стійте! Заждіть мене!»
Казка його зачекала.
© Copyright Венгловский Владимир Казимирович (Venglovsky@inbox.ru), 08/08/2013.
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Чужий у Міфгороді», після закриття браузера.
