Читати книгу - "Моє зведене прокляття, Анастасія Соловйова"

Алекс

Бачу, що дівчина сумнівається, хоча корчить із себе сміливу та розкуту. Навіщо? Не розумію, що у таких дуреп у голові відбувається. Самі нав'язуються незнайомцю, а потім додому поїхати до нього погоджуються. А якби на моєму місці опинився якийсь збоченець? Головою треба думати, а потім уже в ліжко до першого зустрічного лізти.

Взагалі, цей день з самого ранку не задався. Спочатку тато мізки виніс, бо у моєї зведеної сестри скоро день народження, треба на її свято обов'язково прийти. Це сімейний захід, а я частина нашої кастрованої сім'ї. Мати моя дев'ять років тому покинула рідне гніздо — так я досі її не бачив. Вона поїхала з молодим коханцем у захід сонця. І кілька разів на рік шле мені анімовані малюнки з побажаннями щастя та здоров'я. Якісно виконує свій батьківський обов'язок.

Після розмови з татом я до спортзалу пішов, щоб заспокоїтися. Дратує мене ця гра у міцну сім'ю. Вона давно розпалася. У всіх своє життя. Навіщо влаштовувати безглузді зустрічі та на день народження так званої сестри приходити? Я спеціально поїхав до іншої країни, щоб за батьківськими правилами не грати. Я взагалі людина не сімейна і далека від традицій.

Думав, на дні народження Романича відпочити, та не вийшло. У ресторан приперлася моя колишня коханка, з якою я п'ять років тому час від часу спав. І явно Даша невипадково тут опинилася. Вона навіть у Німеччину до мене хотіла приїхати, але я цього не допустив. Мені було, з ким трахатись. А серйозних стосунків я ніколи не шукав.

— Я так скучила! — заверещала Даша, як тільки мене побачила. В обійми кинулася, потім нахабно за наш із друзями столик сіла. Неначе п'явка в мене всмокталася. А коли зрозуміла, що мені начхати, то переключилася на п'яного Ларіка. Вона так відверто з ним загравала, що мені неприємно стало. Не люблю ці ігри, бажання викликати ревнощі, тупі вистави з поганою акторською грою.

Мені знову зателефонував батько, я вийшов надвір, щоб з ним поговорити. А коли повернувся, на мене налетіла ця дивна дівчина Христина.

— Ти на машині? — запитує вона, обіймаючи себе за плечі.

— Так. Я випив, тож нас водій відвезе. Можеш почекати всередині, якщо замерзла, — вказую на свій автомобіль, але дівчисько з місця не рухається. Тільки губи свої пухкі кусає. Я на них уже вдруге залипаю.

— А ти що будеш робити?

— Курити.

Дістаю пачку, виймаю цигарку і клацаю запальничкою. Затягуюсь, пускаю густий дим. Я чотири роки не курив, а щойно повернувся сюди — одразу згадав про шкідливу звичку.

— Я, мабуть, з тобою постою, — тихо каже Христина.

— Не передумала? — закликаю до її голосу розуму. Я на день народження Романича в жодному разі не повернуся, а вона ще може зіскочити.

— Ні! — войовничо заявляє незнайомка. Мені подобається її рішучість.

— І як часто ти мстиш колишньому хлопцю? — усміхаюся я. Затягуюсь, видихаю.

— Сьогодні вперше.

— І що ж сталося? — питаю я. Мені начхати, яка там драма у незнайомої людини твориться, але стояти в тиші я не хочу.

— Колишній хлопець… дізнався, що я його кохаю. І посміявся з моїх почуттів, — тремтячим голосом вимовляє дівчисько. — А ще він прочитав мій щоденник.

— Кепсько, — резюмую. Кидаю недокурену сигарету в смітник і повертаюся до супутниці: — Ну що, йдемо?

Вона кліпає своїми довгими віями і дивиться на мене так, ніби на інші слова чекала. Очі у неї гарні, незвичайного синього кольору. Але найбільше мені подобаються її губи. Якщо дівчисько готове переспати з незнайомцем через придурка колишнього, що ж, не мені її судити. Але тоді нехай не чекає нудного сексу.

Член смикається, як тільки я уявляю Христину на колінах. Примружуюся. Настав час кінчати з прелюдією та їхати до мене.

— А можна мені цигарку? — несміливо питає дівчисько, як тільки я роблю крок у бік машини.

— Теж куриш?

— Ні. Але хочу спробувати. Розумієш, ці колишні хлопці, — сміється вона і головою хитає.

Гаразд. Простягаю їй сигарету, підношу запальничку, і Христина робить невпевнену затяжку. І одразу ж кашляє.

— Міцні, — бурмоче вона зі сльозами на очах.

Знову затягується і знову наполегливо кашляє. Вихоплюю сигарету з її холодних пальців і кидаю у смітник.

— Тобі не личить. І гробити своє здоров'я через тупого мудака, який не здатний до емпатії, — це погана ідея.

— Які ми дбайливі! — пирхає Христина. І дивиться зі звинуваченням, наче я соромитися повинен.

Але зі мною такий фінт не прокотить. Вирішила бути дорослою та мстивою? Окей, хай готується до наслідків.

Іду до машини і по стукоту підборів розумію — Христина слідує за мною. Вперта.

— І далеко твоя квартира знаходиться? — цікавиться вона, акуратно захлопуючи дверцята машини.

— Ні, — відповідаю і кажу водієві Кості: — Поїхали.

— Ти не надто балакучий, так? — обурено кидає дівчисько.

Спокушала вона мене не дуже вміло, але хоча б намагалася. А тепер навіть не фліртує. І виглядає наляканою, наче її силою в машину затягли.