Читати книгу - "Обурливо гарна, або Ліки Його Високості, Ольга Обська · автор"

— Звелів три доби провести в карцері. Без їжі та води. Щоб він мав достатньо часу усвідомити весь тягар своєї провини.

Три доби? Сніжана не мала стільки часу. Вже вранці її збираються відправити до жіночої обителі. Потрібно діяти негайно. Дізнатися б тільки де хоч приблизно знаходиться цей карцер.

— Ваш Батько-настоятель такий суворий, — вона знову приклалася до посудини. — Карцер, напевно, розташований у якомусь жахливому темному сирому місці.

— У підвалі, — зловтішно хмикнув довготелесий. — Але я навпаки вважаю, що Батько-настоятель призначив надто м'яке покарання, — він підступив ближче, повільно підняв руку і раптом схопив локон, щоб стиснути його в кулаку, — за таку, як ти, слід було б покарати жорсткіше. Красива, — неприємно розтягуючи голосні, промовив козлинобородий. — Занадто гарна, навіть для північниці.

Він з силою потягнув Сніжану за локон на себе так, що їй довелося майже впасти на нього. Від болю з очей мимоволі бризнули сльози. От покидьок! Сам напросився. Адреналін скипів у жилах і змусив діяти рішуче. Вона заїхала йому коліном у пах. Не чекав такого? Даремно, адже Сніжана зі Світланкою цілих три місяці ходили на курси самозахисту після того, як наслухалися жахливих розповідей інтернів, які проходили практику фельдшерами на швидкій і змушені були приїжджати на виклики до різних неадекватних типів.

Довготелесий одразу мимоволі розтиснув кулак і склався навпіл, не в змозі навіть кричати від болю. Лише хрипів страшними прокльонами. Вона штовхнула його на ліжко, вийняла з кишені штанів ключ і кинулася до дверей.

Навряд чи в найближчі хвилин тридцять козлинобородий буде здатний на активні дії. Якщо пощастить, Сніжана матиме шанс встигнути знайти Йоханнеса до того, як її почнуть шукати. Залишалося сподіватися, що ритуал повернення не надто складний і блондинистий послушник зможе швидко відправити її додому.

Вона замкнула двері ззовні і озирнулася. Вузький коридор, що освітлювався тьмяними настінними світильниками, йшов у далечінь. Десь в кінці, напевно, є сходи. Сніжані потрібно буде спуститися вниз. Вона безшумно прослизнула повз десятки дверей, за якими, мабуть, розташовувалися келії послушників. Кам'яна підлога холодила босі ступні, але на такі дрібниці Сніжана не звертала уваги.

Вона вже майже дісталася кінця коридору, коли хтось наздогнав ззаду і, міцно схопивши за зап'ястя, розвернув її обличчям до себе.