Читати книгу - "Одного разу в хірургії , Ягода"

Розділ 4

Іду я собі значить ,нікого не чіпаю паралельно залипаю в телефоні і відчуваю як щось нехило  так впечаталося в мої груди та щей згадує всі не дуже хороші слова  .

Ой ,не думав я ,що така ніжна дівчина ,а так то може лаятися .

Наступного разу треба буде записати .

Коли присідаю ,щоб допомогти позбирати покупки на мить ціпенію ,бо впізнаю в цій дівчині ту саму Вікторію, яка була в мене на прийомі.А ця скалка навіть не думає вибачатися за всі хороші слова сказані  в мій бік, а так само витріщається на мене.

 Ну що ж  , якщо вже все розгледіла то пора приходити до тями .Коли її очі зупиняються на моєму обличчі ,а там моя фірмова посмішка,вона враз вирівнюється .Не помічаю як ми доходимо до її під'їзду.

 Спитаєте, як я дізнався адресу?

 Я вам відповім ,все просто Світлана з рецепції  дуже любить молочний шоколад з горіхами .Дізнавшись адресу Віки я  був дуже здивований ,тому що я живу в будинку навпроти ,але із нею не перетинався .

Але може це і не дивно ,бо я живу тут від сили місяць. Квартиру у цьому районі я купив як тільки повернувся з Лондона .

 Чому не називаю ці квадратні метри домом?

 Та тому що тут я лише сплю ,а іноді снідаю  мені бракує затишку .Ніби є і меблі і різні дрібнички, але чогось не вистачає .Квартира не сильно велика, але і не смарт варіант.Тут є три кімнати : вітальня-кухня студія ,ванна кімната і спальня з великим ліжком.Ох..хотів би я побачити на ньому Вікторію повністю ого... Так ,стоп .Щось не туди мене занесло.
 

Поки оце хвалився ,дістався до квартири і потрібно напевно щось поїсти ,бо так я помру з голоду і не прийму на прийом Вікторію ,а здоров'я пацієнтів понад усе.

І це  не тому ,що я просто хочу ще раз доторкнутися до неї ,вдихнути її природній аромат і запросити хоча б на каву в ресторанчик навпроти лікарні ,зовсім не тому. 

Приготував пасту з морепродуктами ,швиденько повечеряв і з думками про прекрасного педіатра ,яка не вилазить з моїх думок  та снів ще з понеділка ,ліг спати .

Прокинувся я ще до будильника .

Спати не міг цілу ніч, бо одна заноза таке виробляла у моїх снах ,що соромно сказати вголос,а ще мені щось заважало і це щось ,що знаходиться внизу живота. 

Зробив свою ранкову рутину ,а саме вмився і причесався .Поснідати вирішив вже на місці в тому самому кафе ,куди хочу запросити на каву свою Вікторію .

Свою? Ну ,свою пацієнтку, так ,саме так.

Цілий день чекаю на прихід моєї ....пацієнтки ,але її не було ні до обіду ,ні після .Пішов на рецепцію,а там мені сказали ,що Вікторія Вікторівна сьогодні не з'являлася на роботі , нібито пішла на лікарняний.Із засмученою моською допрацював зміну і пішов додому.
 

І не знаю як ,але зараз я стою ,ну як стою ,підпираю стіну біля квартири Віки і зважуюся на дууууже важливий крок

 ...подзвонити у двері .

Так , треба видихнути, ну не вижене ж вона мене із фруктами такого нещасного . Поки я себе накручую по саме не можу з дверей біля мене вилітає ,ні не виходить, а саме вилітає, якийсь хлопець,а за ним сумка і парочка фірмових побажань від Віки і двері з гуркотом зачиняються .
 

Поки я підбираю свою щелепу , хлопець підбирає сумку і просто йде собі як ні в чому не бувало.
Тисну на дзвінок і за секунду двері відчиняються зі словами:

-Якщо тобі мало ,я тобі зараз додам... ,-  на порозі стоїть розлючена Вікторія з пательнею в руці.
   

Наступний розділ вже на підході ,дайте зірочок,якщо чекаєте на продовження ❤️🫶