Читати книгу - "Подвійна помилка мільярдера, Тала Тоцка"

— Треба терміново йти до зали, — шепочу згідно, — це мотивує.

— Ти подивися на його обличчя, таке в жодному залі не зробиш. Таке лише тато з мамою подарувати можуть. Та й то не всім. Вибраним.

Подруга окидає мене незрозумілим поглядом, а я дивлюсь на хлопця. Вона має рацію, у нього й обличчя під стать фігурі. Тут природа також вирішила не відпочивати.

— Він як із календаря втік, — продовжує бубонити Янка, — з австралійськими пожежниками.

А я раптом відчуваю незрозуміле хвилювання. Проводжу рукою по волоссю — я завжди так роблю, коли хвилююсь. Шпилька зіскакує, і волосся розсипається по плечах.

Янка дивиться тим самим незрозумілим поглядом і несхвально хитає головою. А я відчуваю на собі пильний погляд. Піднімаю очі і здригаюся.

***

Артем загнав машину в гараж і озирнувся. Давно він тут не був, три роки точно, якщо не п'ять.

В останні роки він більшу частину часу проводив у Європі. Батько передавав все більше повноважень, а це означало, що Артем успішно справляється із сімейним бізнесом Асадових.

На відміну від багатьох приятелів та знайомих, які досі перебували у вільному пошуку, він з дитинства знав, що стане готельєром. Готельний бізнес почав ще дід, тоді у нього був лише один невеликий готель.

Тепер це мережа п'ятизіркових люксових готелів «Паралель». Його батько добре попрацював. Артем зміг оцінити це, коли після закінчення інституту Glion у Лондоні проходив стажування у розкішному Parallel Lux Hotel & Resort.

В університеті його вчили, що лише добре організоване підприємство може давати прибуток. І практика повною мірою підтвердила це твердження.

У Асадових в готелях все організовано не просто добре. Ідеально. Тому і прибуток пре.

— Щоб вникнути у всі нюанси, взнати всі деталі до дрібниць, ти повинен вивчити процес зсередини, — казав йому батько.

Тому Артем встиг попрацювати у всіх службах готелю, починаючи зі служби прийому та розміщення та закінчуючи технічною та господарською службами.

Інтрига полягала в тому, що службовці не підозрювали, що поруч із ними працює їхній майбутній бос. Ініціатором такої таємності виступив сам Артем.

— Якщо співробітники не знатимуть, хто я, вони не напружуватимуться і камуфлюватимуть проблеми, тату. А якщо їм одразу оголосити, що привіт, я Артем Асадов, я прийшов до вас на стажування, половину заціпить.

— Так і скажи, що хочеш з дівчатами-адмінами затискатися, — пробурчав у відповідь батько, — чи з покоївками.

Побурчав і замовк. Погодився.

Тим більше що затискати Артем нікого не збирався. А те, що було, ну так... кілька разів... Ну, може більше. Це не рахується.

Головне, таке маскування допомогло йому познайомитися з розташуванням та роботою всіх служб, аж до найменших підрозділів.

Зате потім спостерігати, як головний інженер готелю то блідне, то наливається багрянцем, дізнавшись, кому давав чортів за засмічену каналізацію, було окремим персональним кайфом Асадова.

Сюди він не планував повертатися до осені, але Назар раптово вирішив одружитися та запросив Артема. З Назаром вони дружать ще зі школи, тож довелося летіти. Батько попросив заїхати до будинку і подивитися, чи все гаразд, а Артем одразу вирішив, що зупиниться там. До готелю не поїде.

Він знав, що тільки-но переступить поріг готелю, в ту ж мить почне шукати недоліки і недоробки. І добре, якщо втримається. Це буде щастя. І нонсенс. Тому що зазвичай він похоплюється, коли співробітники готелю вже стоять перед ним по струночці, а він влаштовує їм розбір польотів.

На секундочку.

Чужим співробітникам. У чужому готелі.

Його в принципі дивувало, чому ніхто досі не здогадався випхати його з готелю в шию. Мали повне право. У «Паралелях» таке собі навіть уявити неможливо.

І ще момент, чому Артем не любив зупинятися у чужих готелях. В нього є пунктик — йому відразу ж хочеться його купити.

Мережа п'ятизіркових готелів класу люкс — це прекрасно. Але Асадову не давала спокійно спати думка про готельний холдинг, який би об'єднував готелі різної зірковості. Батько до такої ідеї ставився скептично, але Артему вона спокою не давала.

Будинок, порожній і законсервований, знаходився під наглядом управляючої компанії. Артем зв'язався з ними, повідомив, що прилітає. Замовив прибирання, попросив закупити продукти та надіслати кухаря з покоївкою.

Але будинок виглядав зовсім неживим. Асадов насупився і дістав телефон.

— А хіба ви сьогодні планували прилітати, Артеме Муратовичу? — на тому кінці мобільної мережі дівчина перебувала на грані непритомності. — Хіба не одинадцятого?

З'ясувалося, що помилився він сам. Вказав не ту дату, коли заповнював форму. Артем дивився на скрін особисто їм заповненої форми і щиро не розумів, як можна було так провтикати.

— Ми запланували роботи у вас наступного тижня, — повідомила дівчина, що ледь ожила, — усі працівники розписані. Тому ми просимо клієнтів розміщувати замовлення заздалегідь, щоб ми могли спланувати їхню зайнятість. Якщо вдасться вас пересунути, я обов'язково передзвоню вам.