BooksUkraine.com » Короткий любовний роман » Оманливий рай, Світлана Литвиненко 📚 - Українською

Читати книгу - "Оманливий рай, Світлана Литвиненко"

104
0
На сайті BooksUkraine.com ви знайдете великий вибір книг українською мовою різних жанрів - від класичних творів до сучасної літератури. "Оманливий рай" автора Світлана Литвиненко. Жанр книги: Короткий любовний роман. Зберігайте свої улюблені книги у власній бібліотеці, залишайте відгуки та знаходьте нових друзів-читачів. Реєструйтеся та насолоджуйтесь читанням на BooksUkraine.com!

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 4 5 6 ... 54
Перейти на сторінку:
Розділ 3

-Мета сьогоднішнього вечора випити пива та зачарувати красунь для бурхливої ночі,- сказав Антон потираючи задоволено долоні своїх рук, який щойно на таксі з другом приїхали до нічного клубу.

-Сподіваюся вечір буде чудовим, а не те, що ранок,- погодився Денис розрахувавшись з таксистом.

-Ну, тоді йдемо вперед до мети,- в Антона був гарний настрій,- та вимкни ти свій смартфон, а то прямо не стихає. Бери приклад з мене, а свій вже давно вимкнув.

-Це мама телефонує, не можу її ігнорувати, -заперечив Денис другові.- Мамо, щось трапилося?

-А чому відразу, щось трапилося. Можливо я просто так тобі телефоную, щоб дізнатися чим ти займаєшся?- сказала по телефону Марія Данилівна, мама Дениса.

-Я з Антоном щойно приїхав до нічного клубу,- відповів Денис.- А в тебе як справи?

-Моя подруга Василина зі своєю донькою Яною повертаються із-за кордону,- повідомила сина Марія Данилівна.- Сподіваюся ти пам’ятаєш про кого я зараз говорю?

-Звісно пам’ятаю мамо. Я радий за них,- та  Денису насправді це було нецікаво,- але зараз маю йти, бо Антон мене нетерпляче чекає.

- Не поспішай відключатися, а вислухай мене до кінця.  Коли вони прийдуть до мене у гості ти теж повинен прийти і ми разом повечеряємо. Я хочу, щоб ти особливу увагу приділив Яні. Вона ж синку така гарна, така розумна, така…- у голосі жінки відчувалося захоплення.

-Якщо відверто, то мені байдуже. То ж…

-Яна мені дуже подобається. І я, і Василина  хочемо щоб ти і Яна одружилися…,- Марія Данилівна ніби не чула сина.

-Мамо, будь ласка, припини,- Денис вже не витримував і тому перебив матір,- не треба мені шукати наречених. Я про це і сам можу подбати.

-Вона дуже гарна дівчина. Їй так само, як і тобі, тридцять. Вихована, знає іноземні мови. А ще Яна зробила собі пластику обличчя, губки збільшила і груди теж. Зробилася не те що красунею, а богинею. Я тобі її фото скину, відразу після нашої розмови. Не поспішай категорично відмовлятися. Я і Василина так хочемо, щоб ви були разом. І Яна теж хоче бути з тобою, ти їй подобаєшся. Щоразу мені про це говорить, коли ми з нею спілкуємося по телефону.

-Мені дуже шкода, але вона не в моєму смаку,- Денис намагався зберігати спокій.

-Вона мені дуже сильно подобається і саме таку невістку я б хотіла. Яна прагне мати сім’ю. Не можна упускати таку дівчину. Фото я все-таки скидаю,- і Марія Данилівна відключилася.

  Відразу на телефон Дениса прийшли світлини тієї дівчини.

-Щось сталося?- Антон викинув недопалок та підійшов до друга коли побачив, що той закінчив розмову.

-Підійди ближче та подивимося разом фото красуні з якою мене бажають одружити мама і її подруга. Ти ж пам’ятаєш Василину? Так, от це її донька Яна, яка зробила собі купу пластичних операцій перебуваючи за кордоном. Вони повертаються на днях в Україну.

-Мабуть старалася для тебе. Нічого собі, якою красунею зробилася,- Антон не став стримувати сміху,- ну, ти друже і попав. До такої із зав’язаними очима і не підійдеш. Тепер вона стала схожа на надувну ляльку. Та ти так не засмучуйся, поглянь форми-то які. Пощупаєш силікон.

-Дякую за підтримку. Та я не збираюся з нею одружуватися,- Денис заховав телефон до своєї кишені,- нам негайно треба випити, бо сьогоднішній день мене вибив із колії. І у мене вже з’являються сумніви, що до того чи існують справжні красуні.

  Хлопці зайшли до середини клубу. Грала гучна музика і танцплощадка була переповнена танцюючими. Вільних столиків не було і Денис з Антоном сіли за барну стійку, замовили пива.

-Ти тільки поглянь, яка сексі,- Антон відразу звернув увагу на риженьку дівчину, яка щойно зайшла до клубу,- чекай тут, а я миттю.

-Успіхів,- Денис, ще зробив ковток пінистого пива та подивився уздовж стільки. І завмер, коли побачив її.

  Ту саму Єву, яка зранку вилила на нього гарячу каву та обслуговувала у банку.  Спочатку подумав, що це йому ввижається через випите пиво і заплющив очі, щоб прогнати видіння. Та потім йому дійшло, що то реально вона і він злегка засміявся такому збігу. Мабуть сьогодні ніяк не позбутися цю незграбу, бо переслідує його зранку до півночі. Денис знову подивився у її бік на цей раз більш уважніше. Сама, мабуть кавалер так і не прийшов на побачення з нею, вирішив Денис, а вона все чекає та надіється. Йому навіть стало шкода її і він вирішив підійти до неї. Та спершу допив своє пиво та замовив ще. Бо у цілком тверезому стані, подивився би в інший бік, принаймні так подумав…

  Єва ні на хвилину не зводити очей з подруги, яка вже щебетала до Євгенія. З їхнього вигляду можна було судити, що поки що у них йде все добре. Але незважаючи на це Леся ще не готова була дати знак подрузі, щоб та їхала додому. Бо вона, Леся збирається провести ніч з Євгенієм. Світлини, які він виклав на сайті знайомств відповідали дійсності. Та було в нього щось незрозуміле. Занадто цей Євгеній виглядав роздратовано, не міг спокійно насолоджуватися спілкуванням і весь час смикався.

  Єва замовила собі апельсиновий сік і не поспішаючи пила, у думках бажаючи, щоб до неї ніхто не причепився і ніхто не зірвав спостереження. Та сталося те, чого вона так боялася, бо поруч з собою побачила того самого… Дениса. Спочатку відкрила рота від здивування і навіть заплющила очі, а потім розплющила переконуючись, що перед нею зараз дійсно той самий Денис.

-Я так само здивований, як і ти,- сказав він їй,- мабуть сьогодні день такий, що ми не можемо позбутися ніяк один одного. Ну, якщо вже на те пішло, то не будемо ігнорувати один одного і поспілкуємося. Чи може ти на когось чекаєш?

-Ні…, так…,- від розгубленості Єва відразу і не збагнула, що відповісти,- нам немає про що розмовляти. У мене зовсім не виникає бажання вислуховувати твої нечемні слова.

-Ну, вибач за грубість,- Денис намагався зробити серйозний вигляд, та подавити насмішливий тон свого голосу,- розумієш вирвалося. Коли на тебе виливають гарячу каву, то дякувати аж ніяк не хочеться. Так чому ти тут сама сидиш?

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 4 5 6 ... 54
Перейти на сторінку:

!Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Оманливий рай, Світлана Литвиненко», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Оманливий рай, Світлана Литвиненко"