Читати книгу - "Коли в тебе є персональний ангел, Олена Зацепіліна"

Ми влаштувалися з Марією до її дядька в видавничій дім. Перепробували безліч спеціальностей, як в самому видавництві, так і підробляючи в ресторанах швидкого харчування. Коли зрозуміли, ким дійсно хочемо стати (вибрали PR-менеджмент), то вступили без проблем. Зараз на по двадцять одному року і ми студентки першого курсу.

Ось така наша з подругою історія.

Марійка, відмічу, і долучила мене до творчості співака Нікіти Вовченко. Їй він сподобався з першого побаченого кліпу. Дивилися ми його разом, але її зачепило, а я, пам’ятаю, сказала: «Ще один гарненький хлопчик-страждалець на нашій естраді». Тоді моє серце тьохкало тільки в бік Андрія з сусіднього відділу.

Колежанка ж захопилася так, що стала адміністратором декількох присвячених артисту акаунтів у соцмережах, з усіма зумовленими цим наслідками.         

Майже рік по тому, і я зрозуміла, що Нікіта Вовченко - моя людина. Ні розповіді подруги про життя кумира, ні плакати на стінах з його обличчям, ні музика, яка постійно звучала у навушниках, не зачіпали, доки я не почула перші ноти і перші слова пісні «Навічно». Щось ніби спалахнуло в середині, наче іскри теплоти та ніжності оселилися в мені, не оселилися, а були там давно, але розгорілися з новою силою.