Читати книгу - "Королівство криги, Анна Мінаєва"

— Я приймаю ваше запрошення, мілорде, — відповіла з усмішкою. — Чекаю на нашу завтрашню прогулянку з нетерпінням.

Оуен подарував мені вдоволену усмішку і заговорив до одного з чоловіків. Та я не могла сконцентруватися та зрозуміти сенс. Я чула тільки, як лунає голос короля. Бачила його профіль і… і нічого не могла з собою поробити, настільки мене причарував цей чоловік.

Десь там і закінчився сніданок. Оуен випростався першим. Всі інші поквапилися закінчити з їжею, щоб повторити за своїм королем. 

— Я залишу вас, — Оуен кивнув усім, хто зібрався у їдальні. — Лорде Госабр, скличте нараду. Нам є що обговорити.

— Так, ваша величносте.

Королю відповів товстий кремезний чоловік з темним коротким волоссям та пишними вусами. Він схилився перед своїм паном від чого ґудзики на його сюртуку заскрипіли, але втрималися на місці.

— Леді Айло, — Оуен крокнув до мене, перехопив долоню і, схилившись, торкнувся губами білої тонкої рукавички. Випростався і додав, дивлячись у вічі: — Був приємно вами вражений. До зустрічі.

— До зустрічі, — луною відгукнулася я і проводила поглядом чоловіка, який поквапився до виходу з їдальні.

Запрошені на сніданок мешканці замку не повернулися за стіл. Хтось продовжував говорити, стоячи на місці чи неквапливо виходячи з-за столу. Хтось вже залишив приміщення. А я отямилася тільки коли спина короля зникла з поля зору.

І роззирнулась. Знайомих служниць не було поблизу. Приставлені королевою-матір’ю дівчата проводили мене до їдальні і зникли. А мені зараз якось треба було повернутися у свої кімнати чи… ні?

— Леді Айло, — до мене крокнула незнайома жінка у сірій сукні, — прошу йти за мною. Леді Фрейвіл запрошує вас до себе.

Здається, все ж таки ні.