Читати книгу - "Захребетник"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Гаразд, — погодився мисливець на демонів. Він теж при здоровому глузді не взявся би за розрахунок дисоціації флогістону. А примхи теоретика, який завжди вередував під час розумового застою, встиг вивчити до дрібниць. — Домовилися. Ти — ніщо.
— Сам ти ніщо, — мляво, а головне, поза всякою логікою огризнувся друг дитинства. — Хвала небесам, завтра на світанку я виїду до Брокенгарца. Дорога зцілить мене. І я повернуся оновленим.
— Стривай! Матті, благаю, повтори ще раз, що ти сказав! Ти їдеш до Брокенгарца?
— На жаль.
Ні, логіка явно уникала Кручека.
— Навіщо? Обслуговувати Вальпургіналії?!
Жахне видіння відвідало Фортуната Цвяха. Радники курфюрста Леопольда припустили фатальну помилку. І замість одного з дванадцяти зенаторів до Парної Дюжини було запрошено найсумирнішого та найневиннішого приват-демонолога, доцента Універмагу, сфінкса кабінетів і грифона колоквіумів. Треба негайно повідомити, пояснити, відновити статус-кво…
— Які ще Вальпургіналії?
Служитель приніс замовлення. Кручек виразно помахав кухлем, демонструючи своє ставлення до Вальпургіналій, і припав до живлющої вологи. Коли він одірвався від пива, його вуса й борода були в піні й робили Кручека схожим на нерпеса, морського звіра-оракула.
— Я їду до Брокенгарца на запрошення місцевої Палати міри й ваги. У них днями помер маг-еталон. Ну, цей, котрий чиста одиниця. У Брокенгарці схибнулися на еталонізації…
— Від чого помер?
— Від старості! І тепер треба обчислити новий еталон. Десять кандидатів уже відібрано, залишилося зробити остаточну звірку. У курфюршестві немає фахівців потрібного рівня. Обер-бургомістр звернувся з проханням у ректорат Універмагу, ректор дав згоду й велів провести жеребкування серед доцентури… Одним словом, їду я.
— Тобі випав жереб?
— Я зголосився сам. Хочу розвіятися.
Фортунат полегшено зітхнув. По-перше, жодної помилки. По-друге, чотири дні дороги до Брокенгарца будуть куди веселіші, якщо їхати не самому, а в гарному товаристві.
— Влаштуємо парубоцьку вечірку? — сміючись, запропонував мисливець на демонів. — Дамо жару?
Відомий теоретик, нині — втілення світової скорботи — кивнув.
— Влаштуємо. І дамо. Якщо на трьох, то чого не дати?
— Чому на трьох?
— Тому що нас буде троє. Ти, я та головний скарбівничий Реттії.
Допивши кухля, вередливий приват-демонолог гепнув ним об стільницю й оголосив підсумок:
— Троє в кареті, не рахуючи ескорту.
* * *— Отже, — мовив скарбівничий Август Пумпернікель. — Розумію. Доповісте Його Величності: завтра зранку я вирушаю до Брокенгарца.
Відпустивши лейб-скорохода, який приніс винятково важливу депешу, він опустився в крісло. Поряд, на ломберному столику, стояла чаша з крижаними скалками та набір лобових пов’язок. Але скарбівничий не поспішав охолоджувати палаючий розум.
Крайній засіб підожде.
Стан справ бентежив його невизначеністю. Випускник Академії Малого Інспектруму, улюбленець скопців-арифметів, він торопів, коли ситуація не дозволяла точно обчислити співвідношення «за» і «проти». Востаннє Пумпернікель наразився на аналогічну проблему в Академії. Завершивши вісімнадцятирічний курс навчання, він вагався, що обрати: почесне оскоплення й кастрацію та місце на кафедрі вищого множення — чи світську кар’єру, яка дозволяє стати рівнею сильним світу цього.
Коли тобі нема ще й двадцяти, оскоплення — потужний аргумент. Світська кар’єра перемогла, чисте мистецтво відступило в тінь. На прощання арифмети попередили талановитого вихованця: вагання мають здатність повторюватися, поки одного разу не стануть загрозою цілісному розумові. Саме оскоплення дозволяє приборкати шал пристрастей, звівши життя до насолоди чистою гармонією чисел.
— Ти ще повернешся, — казали наставники.
Їхня правда — Август Пумпернікель знав це. Наразившись на невизначеність, він ще більше переконувався, наскільки вони мають слушність. Але повертатися до Малого Інспектруму не поспішав.
І ось знову королівська депеша.
«Августе, любий! — писав Едвард II, відомий дружнім поводженням із вірнопідданими. — Певен, що піклування про благо королівства неабияк стомило тебе. Цим повідомляю, що тобі надано тритижневу відпустку для поновлення сил. Тож сподіваюся, що свій заслужений відпочинок ти проведеш у славнім місті Брокенгарці, з доброї волі сприяючи доцентові Матіасові Кручеку в обчисленні тамтешнього мага-еталона. Поза сумнівами, таке заняття зміцнить тебе ліпше, ніж перебування на водах у Літтерні, де нудьга смертельна, ти вже повір мені. Карета й ескорт із напівдюжини гвардійців чекатимуть тебе завтра на світанку біля твого будинку».
І підпис:
«З монарховою прихильністю, щиро твій Едвард».
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Захребетник», після закриття браузера.