Читати книгу - "Сатурну не наливати, або п'яний чоловік-дракон у подарунок, Ліра Куміра"

Як не дивно, мучилася я не довго, швидко заснувши, а ось прокинулася, ледь не застогнавши, але вчасно себе втихомирила. Моя нога за звичкою лежала у дракона на животі, а руки були трохи вище. Ні, я не звикла закидати на когось ноги, але так розкидати на скручену у валик ковдру свої кінцівки я любила.
Тяжко зітхнувши, я спробувала повільно стягнути свою замлілу ногу з тіла свого чоловіка, але не тут-то було! Цей лускатий, щойно помітив рух на собі, відразу ж вхопив рукою мою ногу поверх коліна і, задоволено промуркотівши щось нерозбірливе, продовживши спати. Ні, йому так звичайно добре, ну а мені що накажете робити? Неприємні колючки вже атакували мою кінцівку, а зрушити її хоча б на міліметр, не розбудивши свого дракона, я не могла. Довелося повторно важко зітхнути.

- Ну і що турбує мого сердитого їжачка? - Виявляється цей крилатий зовсім і не спав! Він відразу розплющив очі і глянув на мене чистими, як грозове небо, очима.

- Ногу мою відпусти, - пропищала я, здивувавшись своєму голосу, це що ще за печені пряники?

- Не пущу, вона тепер моя, - єхидно посміхнувся мені мій чоловік, щоб йому ікалося до обіду!
Може мені варто зітхнути втретє? Повинно спрацювати. Але замість цього я почала єлозити своїми пальцями ноги по животу Кіларіана, і в щось уперлася п'ятою. Кхм… Часткова трансформація? Або...? Відповідь мені знати зовсім не хотілося, та й дракон якось почервонів і тієї ж миті відпустив мою багатостраждальну кінцівку. Після цього він потягся за штанами, що лежали неподалік, і швидко кинувся зі спальні.

- Я перший у душ! - вигукнув Кіл, і слід його простиг, та й добре, а я поки поваляюся, вставати так рано зовсім не хотілося. І все-таки, що це таке було?
Схоже я знову заснула, бо наступного разу розплющила очі, відчувши чудові запахи з кухні. "Їжаааа!" - одразу сполошилася моя свідомість, і сил лежати далі в мене не знайшлося. Я підвелася, прямуючи ароматними слідами, і застала просто найчудовішу з картин: мій чоловік стояв до мене спиною, щось нарізуючи і змішуючи, і при цьому наспівував якусь пісеньку. Так би і милувалась видовищем, якби він не повернув мене на землю грішну:

- Ну, і чого стоїш? Діставай тарілки та займай місце за столом. - Очі в нього на потилиці, чи що? Я була смикнулась у необхідному мені напрямку, але потім подивилася на свою форму одягу. У піжамі за стіл? - Потім приведеш себе в порядок і переодягнешся, спершу сніданок, доки не охолонув. – він ще й думки мої читає?
Я дістала гарненький посуд, поставивши набори один навпроти одного, і зайняла одне з місць за столом, люблю сидіти біля вікна (зважаючи на те, що це мій перший у житті столик біля вікна).
Після цього чоловік поставив між нами дві великі тарілки, на одній із них були макарони з м'ясом, а в другій овочевий салат. - Уявляєш, відкриваю я шафку, а там макарони! А в холодильному ящику ще й овочі знайшлися, - ділився зі мною Кіларіан, я ж тихо дякувала Льоті, хто ще міг про нас попіклуватися?

«Не дякуй, не могла я такому красеню відмовити», - млосно зітхнула ця любителька шикарних чоловіків, викликавши мій веселий смішок.

- Щось не так? – чоловік не чує мої внутрішні монологи з «академією».

- Ні-ні, просто дещо згадалося. Так що? Які в нас плани? Після сніданку я мию посуд, збираюся і до «Академічного»? – мушу я хоч чимось відплатити йому за смачну їжу.

- Я сам помию, ти головне зберися не надвечір, - посміхнувся мені лускатий. Моє ти сонечко, прямо ще один величезний плюсик йому в карму.

- Дякую, - я закінчила зі своєю порцією і поставила посуд у раковину, вирушаючи у ванну кімнату приводити себе у порядок.

Але варто мені було подивитись у дзеркало, як я тієї ж миті втратила дар мови. І ось такою я «красунею» постала перед чоловіком? Жах! І як він тільки не шуганувся від мого вигляду, та не втік через кватирку? Чи побоявся застрягти?
Я посиленими темпами спробувала укласти волосся на зразок зачіски, вмилася і одяглася, і все це в рекордні терміни, не хотілося змушувати Кіларіана довго чекати. Вийшла я, коли мій чоловік був повністю готовий, і сидів у кріслі, тримаючи в руках наш список із покупками, вносячи туди правки.

- Може, тобі щось треба? Засоби особистої гігієни там, дівочі життєво необхідні дрібниці? – він перераховував додаткові пункти, а я червоніла, розуміючи, що тепер ми будемо надто близько, і з кожним разом все важче буде приховати від нього ці дні.

- Я сама! - вигукнула, вихопивши у нього список, і вписала туди пункт: "похід у лікарську лавку".

- І це все? Дивна ти. А як же «сто дрібниць юної господині», «триста рецептів краси» та інші дуже важливі покупки? - Та він знущається з мене!

- У мене все є, - видала я одну із заготовлених версій, і поспішила на вихід, щоб не спокушати дракона на чергову підколку.

- Ну тоді мого списку має вистачити, - усміхнувся чоловік, підкинувши в повітрі мішечок з грошима. Ага, їх я якраз і не взяла.

- Хвилинку, - сіпнулася я до дверей під тихий смішок Кіла. Так, ринок – це не моє, але все з чогось починають, адже так?
І знаю я, що він за мене в будь-якому разі заплатив би, але ж треба колись вчитися самостійності? Тим більше, що в мене є гроші. Кивнувши своїм думкам, я поспішила за драконом до стоянки возів.