Читати книгу - "Ти - моя!!!, Кіра Шарм"

Дорогі друзі!

Підписуйтесь на автора, щоб не пропустити новинки та новини!

Ну, і, звичайно, я буду дуже вдячна, якщо ви поділитеся зі мною своєю думкою про книгу!

Якщо вам сподобалося, не забувайте, пліззз, поставити книзі лайк!

Приємного читання!

Люблю вас.

Ваша Кіра.

– Навіть не знаю, – зітхає Міла, явно не помічаючи нашої присутності.

- Беремо, - впевнено киває Артур, прямуючи до адміністратора.

- Ось тобі й прості відповіді, як два помножити на два, - бурчу я Еду. – Щоб тестувати такі ніжки, потрібно мати товщій гаманець.

- Це потрібно тим, кому, крім гаманця, більше запропонувати нічого! - регоче він у відповідь.

Але я не сказав би. Артур не старий. Скільки йому, на око? Тридцять п'ять? Приблизно. І у формі він дуже навіть непоганий, - мабуть, щовечора залізо тягає, судячи з фігури. І чоловік явно впевнений у собі, - ну, чого йому не вистачає? Був би занудою або старпером, я б ще зрозумів. А Міла… Ось, якщо чесно, то від неї не чекав! Завжди здавалася мені найпристойнішою з усіх цих танцівниць, в основному тільки тих, що шукають багатих спонсорів! І, здається, моя Лерочка з нею потоваришувала… Адже в їхній компанії я тоді її бачив в «Ікрі». Ну так, а я її квіточками з цукерками заманюю… Ні, щоб шубку чи машинку прикупити… Так одразу дівчинка й стала б вільною ввечері…

- Я їду з тобою, - сідаю до Шиманського, щоб зараз не зірватися. - Розповідай, які тут дивовижні показники у твоєї тачки?

А сам тільки думаю про те, що й у дівчат всі показники, здається, зводяться до одного… І не важливо це, Інга чи хтось інший… Все одно й те саме.

- Ну що, до сауни? – всі видихнули з полегшенням, коли після довгих проб Шиманський таки зробив вибір. Так, синій колір, - це, звичайно, радикально! Кожен із нас старанно відвертався, щоб пирснути в кулак, але відкрито ніхто не ржав. Поки що. – Чи стриптиз?

- Мені ще в одне місце заскочити треба, - з жалем знизав плечима Тоха. - Так що ви поки що визначайтеся без мене, а я підскочу, куди ви скажете.

- Ну, бля, так  неправильно! - обурилися ми в один голос. Звикли, що все робимо разом, а тут така підстава!

- Соряне, хлопці, мені реально треба! -запитувати, якщо Тоха відразу не зізнається, немає жодного сенсу. Все одно не скаже, хоч ти його катуй. Зате стає зрозуміло, що зустріч у нього однозначно важлива: так він чинить тільки в тих випадках, коли не хоче наврочити.

- Іди вже, - Гліб, задоволений, як тисяча слонів, штовхає його кулаком у плече. - І щасти тобі там, куди б ти не йшов!

- Пропоную тоді зателефонувати близнючкам, - закочує очі Ед. - А то минулого разу вони так і залишилися нещасливими!

- Ага, казино так однозначно відпадає, - заржав Андрюха, потираючи кулак. Мабуть, м'язова пам'ять залишилася на додачу до мішечка із золотом. – Наш гном із скарбами навряд чи морально переживе ще одне наше відвідання.

- Слухайте, - осяяє мене світла думка. - Може, нам чогось разом прикупити? Та ту саму сауну, наприклад!

- Ага, а потім усі будуть зайняті, а мені доведеться все тягнути на собі! – рже Шиманський. – Знаю я вас, роздовбаї!

- До речі, може, все-таки поділишся, у тебе бабло звідки? - Це питання нас усіх цікавить вже давно. - Ну, в сенсі, ти ж не на виграш розраховував, коли їхав машинку купувати?

- Не на виграш, - гордо повідомляє Шиманський і так само гордо відвертається, щоб попестити поглядом свою синю дівчинку.

- І в чому ж твій секрет? Навчився матеріалізувати гроші з повітря? Колись!

- Фондова біржа, - Шиманський вражає нас відповіддю, від якої щелепи падають на землю. - Можна стати дуже солідною і багатою людиною, якщо вчасно включати мозок.

Ось так то. А нам, несолідним, залишається лише охренівати. Вже від кого, а від Гліба цього можна було очікувати найменше.

- Ну що, олігарх, тоді проставляйся за успіх за повною програмою!

- Гаразд, - зітхає Шиманський, ніби й не радий. Але ми чудово бачимо хитрі іскорки в його очах! – Їдемо до «Білої троянди»!

Ого! А це вже рівень! Та що там, – просто шик!

- Я сподіваюся, що кабінка для привату у нас буде не одна на всіх? – ірже Андрюха.

- Розмріявся, Карін! Хто тобі взагалі сказав, що я збираюся вас так балувати? По коктейлю, - і по домах!

Ми розсудливо залишаємо машини. Розхерачити автомобіль, відзначаючи покупку іншого, - ось прямо зовсім не наша розвага. Хоча таких ми знаємо, ще як…

Вже за півгодини ми, як справжнісінькі олігархи, розсілися на диванах найдорожчого стриптизу в місті.

Дівчата звиваються на сцені біля жердини, а я зовсім не поділяю кайфу та передчуття, що горять в очах друзів. Вперше сексуальні вигини тіла не викликають у мені жодних фантазій.

- Ти, Слава, здається, зовсім став дерев'яним, - Ед явно у своїй стихії, навіть закочує очі від передчуття задоволень. - Ну чим тобі ця брюнеточка не богиня сексу?

- Нічим, - бурчу, опускаючи погляд у склянку. Бля, дожився до того, що нічого не тішить. Ні алкоголь, ні розуміння, що з будь-якою з цих ципочок можна робити все, що завгодно, навіть таке, на що реально не вистачить фантазії. І до почуттів такі речі, між іншим, не мають жодного стосунку!

- Я якось теж не налаштований, - бурмотить Андрюха, розглядаючи дівчаток біля жердини. - Знаєш, тільки тепер зрозумів, - дивишся ж на них, як на м'ясо. А м'яса цього ми вже, здається, об'їлися. Секс заради сексу - якось навіть нудно. Тих, хто в «Іскрі» ми хоч би вже знаємо. Навіть є про що поговорити.

- Бля, ви сюди що прийшли, розмови розмовляти? - вибухає Ед.