Читати книгу - "Ненависть при світлі , Роза Фаєр"

Набагато краще для людини

рухатися вільно і невідомо куди

ніж прямувати чітко, але в кайданах...

(автор невідомий)

***
 

Я прокинулася і потягнулася, продовжуючи лежати в ліжку. Поруч мирно спав Артур і навіть інколи усміхався. Я б, звісно, могла вічність милуватися цим видовищем, але вічуття спраги було сильніше. Тим паче, що я думала повернутися раніше, ніж він прокинеться. Одягаю на голе тіло білизну і спортивний костюм. Все ж я в будинку брата і його дружини, а тому, не варто світити своїми сідницями. Хоча вони наврядчи звернуть на них увагу, бо їх погляди повністю прикуті одне до одного. Якщо чесно, то я дуже щаслива за Святослава, бо Ксеня чудова людина і кохає його не менше, ніж він її. А зараз вони ще й чекають дитину. Яку я вже обожнюю. Ну, ви напевно зрозуміли, хто буде балувати свого племінника найбільше. 

Мимоволі уявляю і себе мамою..з дитиною на руках. Чомусь це хлопчик з очима Артура. Так, не вперше це зі мною трапляється. Правда, тамтого разу все закінчилося доволі плачевно. Зараз начебто все іде ідеально, але страх залишається. Вдруге розчаруватися ще болючіше, бо до старої рани додається ще одна. Але зараз не про це.

Тихо спускаюся вниз на кухню. Я не хочу нікого розбудити в цьому будинку лише того, що встала занадто рано. Проте, як виявилося, я була не єдиною ранньою пташкою. Оскільки, Ксеня вже спокійно допивала каву на кухні, читаючи при цьому, якусь книгу.

- Доброго ранку! - говорю доволі голосно, щоб привабити її увагу.

- І тобі,- дарує мені свою неповторну усмішку,-Як спалося? Каву чи чай будеш?- одражу ж підривається вона на ноги.

-Сиди, я сама,- нахмурюю брови, ще не вистачало експлуатувати вагітну жінку.

-Та мені не важко. Тим паче, рухатися корисно,- не  слухається мене Ксеня.

-Ну...як хочеш. Мені кави, будь ласка,-і як можна їй перечити.

Все ж я тільки що усвідомила, які позитивні сторони є в вагітності. Хотеш, то робиш, бо хто може тобі заперечити. Не хочеш, то не робиш, бо хто може тебе змусити. Звичайно, що моральні виродки в цей список не входять, як і в практично у всі інші.

Випиваю дві склянки води і сідаю за стіл. Далі беру в руки чашку з кавою, що простягнула Ксеня.

-А ти чого так рано встала. Я чула вагітні багато сплять,-починаю розмову перша.

Все ж ми давно не говорила по душах. Тим паче, наодинці.

-Це в першому триместрі, а в другому вже безсоння,-усміхається вона. 

При цьому, вперше чогось не щиро. Напевне я знаю звідки ростуть ноги. Адже вчора ні від кого не можна було приховати нашу натягнутість з Артемом по відношенню одне до одного. Брат взагалі був в шоці, коли дізнався, що ми пара. Правда, це сталося ще тоді коли ми були в Карпатах. Тому, вчора проблем з цим не було.

- Запитуй вже, що тебе цікавить,- спокійно роблю ковток кави.

Проте, краще б це було вино. Хоча пити його поряд з вагітною жінкою трохи не солідарно, а тому, задовольняюся тим що є.

- У вас з Артуром все добре? Бо якщо чесно по телефону ти було зовсім інша..а я взагалі його не знаю. Тому, хочу розпитати, що сталося між вами. Оскільки, хвилююся за твоє щастя,- дуже делікатно починає Ксеня.

-В нас все добре..просто вчора, коли ми їхали до вас він..запропонував нам жити разом,- відповідаю так як є.

-Це ж чудово чи ні...Ти знаєш, твій брат взагалі мене спочатку, як домробітницю найняв,- заливається вона реготом на останніх словах.

-Ти зараз серйозно?- складається враження, що мої очі зараз вилетять з орбіти.

- Так. В мене були труднощі в житі..я зв'язалася не з тією компанією і таким чином, він вирішив мене вберегти,- трохи пояснює вона.

- Закривши на кухні?-  скептично підіймаю брову.

- Та чого..ми вже тоді подобалися одне одному. Не пройшло і..одним словом, все склалося якнайкраще,- чомусь червоніє вона.

-Так, з цього моменту детальніше, будь ласка,- складаю руки на грудях, приготувавшись уважно слухати. 

Все ж часу в нас досталь і бажання поділитися теж присутнє.

-Навіть згадувати не хочеться. Якщо коротко, то в моєї мами були значні проблеми зі здоров'ям. Я працювала звичайною офіціанткою і вчилася,але зрозуміло, що цього було мало,- починає вона, важко зітхаючи.

-Та да.. зараз краще не хворіти, якщо не маєш в кишені золотий запас,- підтримую її,бо бачу, що спогади даються важко. Мабуть, даремно я тягнула за язик Ксеню.

-Отож..в один такий вечір до мене підійшов чоловік і запропонував роботу. Типу, моя зовнішність сподобалася і тому подібне. Я звісно ж,що відмовила. Проте, швидко змінила свою думку,коли не було виходу,- робить ковток кави за цими словами.

-Можеш не продовжувати, якщо не хочеш,- кладу свою руку на її,бо всім нам потрібна підтримка.

-Ні, я хочу ще з кимось поділитися..тим паче, що це вже давно в минулому,-сумно усміхається і продовжує,- Як ти напевно зрозуміла, я стала ескортом. На щастя, на один вечір,бо цей світ швидко показав мені свою "найкращу сторону". Тип такий трапився,що не розумів слів, окрім сили. От Святослав вчасно дав йому те, що він хотів. Правда, той на цьому не зупинився і намагався мене знову викласти..твій брат вкотре прийшов вчасно,а тоді найняв до себе. Знаєш, йому дуже сподобалася моя кава.

-Бо це просто ні з чим незрівнянний напій,- роблю щедрий ковток.

Думаю, що комплімент трохи прикрасить нашу розмову,яка чомусь скотилася в занадто сумне русло. Хоча це, мабуть,найбезглуздіше, що я говорила останнім часом.

-Дякую. Ось так кава нас об'єднала. А потім..ми дуже зблизилися. Святослав він.. просто підкорив мене. Не з першого погляду,а своїми вчинками. По правді, то я спочатку подумала, що він звичайний бабій..Ой, це нічого,що я так кажу?-раптом червоніє Ксеня.

-Нічого,-заливаюся реготом,- Якщо чесно,то я сумнівалася, що він коли-небудь одружиться. Проте, вся річ в жінці,яка все змінює навколо. Ксеню, я рада, що ви знайшли одне одного і покохали,- кажу прямо в очі.