Читати книгу - "48 законів влади"

до кого вже не промовляє. Очевидно, що ізоляція згубна і для креативного мистецтва, і для соц-арту. Шекспір — найвідоміший письменник в історії, бо як драматург, який писав для популярної сцени, він розкрився перед масами, зробив свої твори доступними для людей незалежно від їхньої освіти та смаку. Митці, які закриваються у свої фортеці, втрачають відчуття пропорції, їхні твори адресуються лише їхньому невеликому колу. Таке мистецтво залишається безсилим і в глухому куті.

І нарешті, якщо влада породжена людьми, вона неминуче посилюється від контактів із ними. Замість того щоб подумки опинятися у фортеці, дивіться на світ по-іншому: це просторий Версальський палац, де приміщення з’єднується одне з одним. Вам не слід відгороджуватися, навчіться легко входити в різні кола і виходити з них, змішуватися з різними типами людей.

Мобільність і соціальний контакт захистять від змовників, які не зможуть щось від вас приховувати, і від ваших ворогів, яким не вдасться ізолювати вас від ваших союзників. Ідучи палацом, ви приєднуєтеся до якихось груп у приміщеннях, не засиджуючись і не осідаючи в одному місці. Жоден мисливець не встигне прицілитися в таку рухому істоту.

Образ: фортеця. Цитадель на вершині пагорба — символ усього небажаного для всіх рівнів влади. Містяни видадуть вас першому-ліпшому ворогові. Відрізана від зв’язку та інформації, фортеця швидко впаде.

Авторитетна думка: Добрий і мудрий державець, охочий зберегти цей свій образ і уникнути нагоди для синів стати гнобителями, не будуватиме фортеці, аби вони покладалися на добру волю підданих, а не на міць цитаделей. (Нікколо Мак’явеллі, 1469—1527 рр.)

Зворотний бік

Майже за всіх обставин обирати ізоляцію неправильно і незручно. Не прислуховуючись до подій на вулицях, ви не зможете себе захистити. Єдине, чого не буде простіше робити під час постійних контактів із людьми, — це думати. Суспільство тисне, постійно схиляючи вас до конформізму, і, якщо не дистанціюватися від людей, ви не зможете до ладу осмислювати ситуацію. Як виняток у цьому випадку: ізоляція допоможе побачити перспективу подій. Багато серйозних мислителів формувалося у в’язницях, де єдине, що можна робити, — це мислити. Мак’явеллі спромігся написати «Державця» лише у вигнанні, де він ізольовано жив на фермі далеко від політичних інтриг Флоренції.

Є, проте, небезпека, що така ізоляція породить потворні й збоченські ідеї. Ви можете побачити перспективу в ширшій картині, але втратите при цьому відчуття власної мализни і обмежень. Що більше ви ізольовані, то важче вийти з ізоляції, коли вам це припаде до душі, ви й не помічаєте, що загрузаєте у ворушкі піски. Якщо вам потрібний час на роздум, удавайтеся до ізоляції лише в останню чергу та незначною мірою. Не зачиняйте двері повернення до громади.

Закон 19.

Знайте, з ким маєте справу, і не ображайте сторонню людину

СУДЖЕННЯ

У світі є різні типи людей, і не варто сподіватися, буцімто всі вони однаково реагуватимуть на ваші стратегії. Ви можете когось ошукати чи переграти, і він до скону прагнутиме реваншу. Вони — вовки в овечій шкурі. Тому обачно обирайте жертву або опонента і ніколи не ображайте й не обманюйте сторонніх людей.

ОПОНЕНТИ, ПРОСТАКИ І ЖЕРТВИ: ПОПЕРЕДНЯ ТИПОЛОГІЯ

Ідучи нагору, до влади, ви зустрінете багато різних опонентів, простаків і жертв. Найвища форма мистецтва влади — здатність відрізняти вовків від ягнят, лисиць від зайців, соколів від стерв’ятників. Якщо ви добре їх розрізняєте, то, щоб досягти успіху, вам не часто доведеться вдаватися до примусу. Але якщо ви дієте наосліп, то все життя шкодуватимете, що навіть дожили до цього. Украй важливо розпізнавати типи людей і діяти відповідним чином. Нижче подано п’ять найбільш небезпечних і складних типажів у джунглях, виокремлених майстрами минулого.

Як зустрінете мечника, діставайте свій меч: не читайте вірші не поетові.

З буддистської школи Чань. Цит. за:

«Грім у небі», пер. Томас Клірі, 1993 р.

ПОМСТА ЛОПЕ ДЕ АҐІРРЕ

Вдачу [Лопе де] Аґірре дуже влучно проілюструвати анекдотом із хроніки Ґарсіласо де ла Вега, який переповідав, що 1548 року Аґірре очолював чоту, що конвоювала індіанських рабів із шахт у Потосі (Болівія) до королівської скарбниці. Індіанців незаконно обтяжили великими податками у вигляді срібла, і місцевий урядник арештував Аґірре й засудив його до двохсот ударів батогом як покарання за визискування індіанців. «Солдат Аґірре, отримавши повідомлення про вирок, звернувся з проханням до алькальда замінити батоження на кару смерті, бо він був шляхетного роду… Усе це не справило враження на алькальда, який наказав екзекуторові привести тварину для покарань і виконати вирок. Екзекутор пішов до в’язниці, поклав Аґірре на осла і прив’язав… і винуватця відбатожили». Коли Аґірре звільнили, він оголосив, що вб’є урядника Есківеля, який засудив його. Термін служби Есківеля закінчився, і він утік за 320 ліг до Ліми, але за 15 діб Аґірре вистежив його там. Переляканий суддя подався за 400 ліг до Кіто, проте Аґірре дістався туди за 20 днів.

Згідно із хронікою Ґарсіласо, «коли Есківель почув про його появу, то подолав іще 500 ліг до Куско, але через кілька днів Аґірре прибув туди, пройшовши всю відстань босоніж; він казав, що відбатоженій людині недоречно їхати верхи або з’являтися там, де її можуть побачити. У такий спосіб Аґірре переслідував алькальда впродовж трьох років і чотирьох місяців».

Стомившись від переслідувань, Есківель залишився в Куско, бо відчував, що в місті, у якому така надійна влада, Аґірре йому не загрожуватиме. Він придбав будинок біля кафедри і ніколи не виходив із дому без шаблі та кинджала. «Однак якогось понеділка опівдні Аґірре ввійшов до його дому, оглянувши його, пройшов коридором, через залу, салон і кімнату, де в судді була бібліотека, знайшов, нарешті, суддю, який спав над книжкою, та забив його кинджалом. Убивця вийшов із кімнати й рушив до вхідних дверей, але там згадав, що забув капелюха, і йому вистачило сміливості повернутись і забрати його, а тоді він вийшов із дому й пішов вулицею геть».

Вокер Чепмен «У пошуках Ельдорадо», 1967 р.

Пихата і гордовита людина. Хоча спочатку вона може це приховувати, але дражлива гордість такої людини робить її дуже небезпечною. Найменша помічена зневага веде до помсти з максимальною жорстокістю. Ви можете собі сказати: «Я лишень таке й таке сказав на вечірці, де всі напилися…». Це неважливо. У її надмірній реакції немає здорового глузду, тож не марнуйте часу, намагаючись пояснити дії людини. Щойно в спілкуванні з цією особою ви зауважите надчутливу й нестримну гордоту — тікайте. Ваші сподівання на неї не варті цього.

Безнадійно непевна людина. Ця людина пов’язана з попереднім типом, але вона не така жорстка і її важче розпізнати. У неї тендітне его, відчуття незахищеності, і якщо вона помітить