Читати книгу - "Гра Ендера"

— Привіт, Ендере! — хтось гукнув.

Ендер зупинився, озирнувся й побачив Петру.

— Ендере, можна поговорити з тобою?

Ендер умить збагнув, що, якщо він зараз зупиниться, його армія швидко пройде і в коридорі він залишиться сам на сам із Петрою.

— Ходімо зі мною, — кинув він.

— Та лише на хвилинку.

Ендер повернувся й пішов зі своєю армією. Петра наздогнала його й схопила за руку.

— Добре, я піду з тобою.

Ендер напружився, коли вона підійшла. Чи була вона однією з тих, хто ненавидів його й хотів убити?

— Твій друг просить, щоб я попередила тебе. Є кілька хлопців, які хочуть тебе вбити.

— Який сюрприз! — відказав Ендер.

Кількох його солдатів, здавалося, це підбадьорило. Змова проти їхнього командира виглядала інтригуюче.

— Ендере, вони можуть це зробити, спланували ще з тих пір, як ти став командиром.

— З тих пір, як я розбив Саламандр, так?

— Після розгрому Феніксів — моєї армії — я теж ненавиділа тебе, Ендере.

— Я ж нікого не звинувачую.

— І все ж це правда. Він попросив мене спіймати тебе по дорозі з бійцівської кімнати й попередити. Будь дуже обережним, бо завтра…

— Петра, якби я зупинився поговорити, як ти просила, став би легкою здобиччю тих, хто зараз ходить коридорами. І не кажи, що ти не помітила їх!

Вона враз почервоніла.

— Ні, не помітила. Як ти міг подумати таке? Ти що, не знаєш, хто твої друзі?

Вона проштовхалася через приголомшену Армію Драконів і видерлася на верхній тунель.

— Це правда? — спитав Божевільний Том.

— Ти про що? — здивувався Ендер.

Він оглянув кімнату й гримнув на двох забіяк, щоб ішли вже спати.

— Те, що деякі зі старших хлопців хочуть тебе вбити?

— Порожні балачки, — відповів Ендер.

Але знав, що це не так. І Петра казала правду, і те, що він бачив по дорозі сюди сьогодні ввечері, не було грою уяви.

— Це може бути пустим, але я сподіваюся, ти не будеш проти, щоби п’ятеро взводних провели тебе у твою спальню сьогодні ввечері.

— Абсолютно ні до чого.

— Порадуй нас. Ти багато в чому зобов’язаний нам.

— Нічого подібного. — Та він буде дурнем, якщо відмовиться. — Робіть, як хочете.

Він повернувся й вийшов. Взводні рушили за ним. Один забіг наперед і відкрив двері. Вони перевірили кімнату, взяли з Ендера обіцянку закритися зсередини й залишили його перед відбоєм.

На екрані комп’ютера Ендера чекало повідомлення:

НЕ ЗАЛИШАЙСЯ ОДИН. НІКОЛИ.

Дінк.

Ендер усміхнувся. Отже, Дінк ще був його другом. «Не хвилюйся. Вони нічого мені не заподіють. У мене є армія».

Але зараз, у темряві, він був без армії. Цієї ночі йому наснився Стілсон. І лише тепер він бачив, яким маленьким був шестилітній ворог, яким кумедним було його позерство в ролі крутого хлопця. І все ж уві сні Стілсон і його друзі зв’язали Ендера так, що той не міг пручатися, і тепер все, що Ендер зробив зі Стілсоном у житті, вони зробили з Ендером уві сні. А потім Ендеру снилося, що він лепече, як ідіот, намагаючись віддавати накази своїй армії, але з уст виривалася якась нісенітниця.

Він прокинувся в темряві, тремтячи від страху. Згодом заспокоїв себе, згадавши, що вчителі, напевно, цінують його, інакше не стали би приділяти йому стільки уваги, і вони не дозволять, аби щось лихе скоїлося з ним. Імовірно, коли старші діти напали на нього в бійцівській кімнаті кілька років тому, хтось з учителів був за дверима і стежив за тим, що відбувалося. Якби все вийшло з-під контролю, вчителі б утрутилися й зупинили бійку. «Я, скоріш за все, міг би тоді нічого не робити, і їм довелося б проконтролювати, що все гаразд. Вони тиснуть на мене так сильно, як лишень можуть у грі, але поза грою піклуватимуться про мою безпеку».

Із цією думкою він знову заснув і прокинувся під ранок, коли двері тихо відчинилися і хтось поклав на підлогу наказ про черговий бій.

Ясна річ, вони виграли, але ця гра геть виснажила всіх. У лабіринті зірок бійцівської кімнати знадобилося сорок п’ять хвилин, аби вибити ворога з усіх закутків. Це були Леопарди Пола Слеттері, і здаватися вони наміру не мали. До того ж учителі придумали новий хід: поранені, тобто заморожені, солдати ворога розморожувалися вже через п’ять хвилин, як на тренуваннях. Не воскресали лише вбиті. Але на Драконів цей трюк не розповсюджувався. Божевільний Том був першим, хто зрозумів, що відбувається, коли його взвод почали обстрілювати ззаду Леопарди, які щойно вибули з гри. А в кінці бою Слеттері потиснув Ендеру руку й сказав:

— Я радий, що ти виграв. Якщо я коли-небудь поб’ю тебе, то хотів би зробити це у чесному поєдинку.

— Користуйся тим, що тобі дають, — відповів Ендер. — Якщо маєш перевагу над противником, використовуй це.

— Та я, власне, так і робив, — усміхнувся Слеттері. — Я справедливий лише до і після битв.

Вони билися так довго, що пропустили сніданок. Ендер глянув на своїх спітнілих, утомлених солдатів, які чекали в коридорі, і сказав:

— Сьогодні все було чудово. У мене немає ніяких зауважень. А тому пропустимо практику. Відпочиньте. Розважайтесь. Пройдіть тест.

Усі були настільки втомленими, що не змогли навіть усмішкою показати радість, просто пішли до кубриків перевдягатися. Вони б тренувалися, якби він попросив їх, але Ендеру не хотілося, щоби хлопці надривалися, до того ж на голодний шлунок, без сніданку.

Ендер збирався відразу прийняти душ, але був настільки втомленим, що впав на ліжко прямо у бійцівській формі, — лише на мить, — а прокинувся аж на початку обіду. Ну от, а збирався ще жучариків подивитися. Тепер тільки перевдягнутися, піти поїсти — і в школу.

Він стягнув просмерділу від поту бійцівську форму. Йому було холодно, суглоби дивно ослабли й нили. «Не варто спати посеред дня. Занадто розслабляюся. Починаю здавати. Не можна цього собі дозволяти».

Тому до тренажерного залу він не йшов, а біг, і змусив себе тричі, без передиху, піднятися канатом перш, ніж піти в душ. Йому не спало на думку, що його відсутність у командирській їдальні відразу помітять і що приймати душ посеред дня, коли його голодна армія накинеться на їжу, вперше за день, занадто ризиковано: він залишається у повній безпорадності, один.

Навіть коли Ендер почув, як хтось зайшов до душу, не звернув уваги. У плескоті води, що падала на голову й стікала по тілу, приглушений звук кроків