Читати книгу - "Сам себе катаю"

що зумовлюють стійкість велосипеда. Окрім реакції велосипедиста, гіроскопічного ефекту та геометрії передньої вилки, вони долучають ще масу веломашини, відношення її ваги до ваги велосипедиста, відстань між колесами (якщо коротка — висока маневреність, але мала стабільність; більша, як у тандемів, — навпаки), пружність рами, зв'язок їздця з веломашиною (чи є на педалях затискачі для ніг — тукліпси), наявність підпружиненого сідла тощо. Як математично звести усі чинники в єдину узагальнюючу "формулу велосипеда", на жаль, поки що ніхто не спромігся зробити це. Отже, велосипед можна порівняти з тією жар-птицею, яка лише частково підкоряється людині, залишаючи на відстані невловиму таємницю своїх крил…

Куди простіше на велосипеді. Той, хто осідлає його вперше, має пам'ятати: аби не впасти, потрібно вправно повертати кермо в той бік, в який хилишся. Так то так, скаже новачок про себе, але з якого "А" починається велоазбука їзди?

Починайте з найпростішого. Візьміться рукою за сідло і, утримуючи велосипед вертикально, проведіть його по прямій кілька десятків метрів. Якщо кермо повело вбік, виставте його на курс, тільки не рукою, а нахиленням машини. Цією справою ви переконаєтеся в дієвості основного правила. Затим розшукайте поблизу дому просторий і вільний од транспорту майданчик і приступайте до освоєння їзди.

Навчання піде швидко, якщо у вас на перших порах буде помічник. Попросіть когось з товаришів чи дорослих, щоб підтримували велосипед за сідло збоку або позаду, коли проїжджатимете свої перші метри. Помічник злегка штовхає велосипед, ви ж, поставивши ноги на педалі, дбаєте лише про збереження рівноваги кермом. Кілька таких спроб, а потім починайте педалювати. Помічник уже не штовхає, а підстраховує. Злагоджене поєднання керування з педалюванням сповістить про те, що ви їдете самостійно. А коли велосипед покотить швидше від пішохода, знайте: вашим помічником стали гіроскопічні сили. Відчувши їх, можете скомандувати своєму партнеру: "Від коліс!"

Навчатися їзді можна і без сторонньої допомоги. У цьому випадку опустіть сідло так, щоб ноги діставали землі. Позмінно відштовхуючись од асфальту носками, розганяєте велосипед і, поки він рухається за інерцією, опановуєте нехитрі навики керування. Зупиняйтеся з допомогою гальм: ручне упокорює переднє, а педальне — заднє колесо. Гальмування через заднє колесо краще засвоювати на малій швидкості: виставляєте шатуни в горизонтальне положення і різко натискуєте задньою ногою на педаль. Цей навик слід відпрацювати також і лівою ногою, долучаючи при цьому вагу тіла. Привчіться натискувати на ручне і педальне гальмо водночас, цим ви значно скорочуватимете гальмівний шлях. Плавне гальмування на високій швидкості і різке на меншій врятує вас од прикрих травм. На випадок несправних гальм ніколи не впадайте у відчай. Виставивши одну ногу вперед, впріться п'ятою в обід переднього позаду розвилки і не відпускайте до повної зупинки. Навчившись гальмувати та їздити по прямій, освоюйте техніку поворотів — спершу з великим радіусом повороту (до 50 метрів) і, поступово зменшуючи його, доведіть до 2. Пробуйте також їздити концентричними колами — від найбільшого і до найменшого, — або по спіралі. Швидкому засвоєнню основних прийомів сприяє описування велосипедом "вісімки" навколо двох віх, і розташованих одна від одної на відстані 3–4 метри.

Наступний етап — самостійне осідлання велосипеда. Беретеся за кермо обома руками, ліву ногу ставите на педаль і, відштовхнувшись правою, рушаєте. Зберігаючи рівновагу, перекидаєте праву ногу через раму і, ставши на педаль, вмощуєтеся у сідло. Злізають з велосипеда тільки при зупинці. Зсуваєтеся з сідла і виставляєте ногу на опору, яка трапиться поряд, або зістрибуєте на землю.

Важливе значення для велосипедиста має правильна посадка. Навіть витривалий і фізично сильний спортсмен, що сидітиме абияк, досить скоро втомлюється. Не рекомендується їздити на велосипеді із надто піднятим або низько опущеним сідлом. У першому положенні велосипедист сповзатиме з нього, щоб дістати нижню педаль, а в іншому — ноги надмірно згинатимуться в колінах, що призводить до передчасного знеможення. Сідло виставляється так, щоб п'ятка ноги діставала опущену вниз педаль. Як перевірити, чи правильно встановлено сідло? Виставте шатуни по горизонталі і, осідлавши велосипед, поставте ноги на педалі, щоб основа великого пальця стопи знаходилася над її віссю. Тоді вертикальна лінія має пройти від краю коліна передньої ноги і через вісь педалі. Простіше провірити це в русі. Ставите п'ятки на педалі і, їдучи помалу, простежте за своїм педалюванням. Якщо крутите педалі плавно, не метляючи стегнами, вважайте, все гаразд. Передню частину сідла бажано задерти дещо догори (на 4–6 сантиметрів), що перешкоджатиме сповзанню з сідла при швидкій їзді.

Неправильно встановлене кермо утруднюватиме дихання, його висота має забезпечувати невеликий нахил вперед, а ширина — відповідати розміру плечей.

Техніка педалювання. їй теж потрібно вчитися. Наскільки технічно підготовлений футболіст чи волейболіст, вболівальнику видно по тому, як він б’є по м'ячу. А як визначити рівень техніки педалювання? Як грамотно крутити педалі? Даруйте, але тут є свої тонкощі. Щоб з'ясувати, як працює за педалями звичайний велосипедист, експерти встановили між черевиком і педаллю чутливу пластинку, своєрідного інформатора. З'ясувалося: любитель витрачає даремно майже половину зусиль, з якими тисне на педалі. Класний гонщик, а тим паче чемпіон, марнотратником, ясна річ, бути не може. Його холості витрати не перевищують 6–8 процентів, а "мертві зони", тобто відтинки циклу, до яких не докладаються зусилля, зведено до мінімуму. Натискуючи синхронно на педалі, гонщик розвиває ту ж швидкість, що й звичайний велосипедист, котрий напружується при цьому вдвічі більше. Крутити педалі, тиснучи на них впродовж всього циклу, як робить це більшість юнаків, не є грамотною їздою. Велосипед доставлятиме повноцінне задоволення, коли навчитеся вміло проштовхувати педалі у верхньому положенні, плавно проводити в нижньому і підтягуватимете їх при підйомі догори. Саме при такій техніці педалювання спортсмени досягають високих швидкостей. їм також допомагає й те, що носок ступні у них фіксується спеціальним пристосуванням — тукліпсами із ремінцями.

А як бути тим, у кого не гоночний, а звичайний велосипед? Дослідження показали, що раціональну їзду на велосипеді визначає рухливість гомілковостопного суглоба, оскільки при наближенні педалі до верхньої точки кут гомілка — стопа має бути найменшим (75–80°), а посередині нижньої точки — найбільшим. Стежте за тим, щоб після проходження шатуном 190° ноги піднімалися, не штовхаючи педаль. Намагайтеся працювати ногами синхронно — це заощаджуватиме зусилля на довше катання.

Достеменно відомо: найбільший ефект дають зусилля, однакові за величиною і спрямовані по дотичній впродовж усього циклу. Велосипедист має навчитися тиснути на